найбільший тиск на економіку припадає на ПДВ. Його питома вага в усіх доходах бюджету зросла з 21,8% у 1993-1996 рр. до 27.6% у 2002-2003 рр. За цей період підвищилася також питома вага акцизів (з 2,2% до 7.7%). а частка податків з прибутку знизилася, бо зростає збитковість підприємств. Подібно до колишнього податку з обороту, новий ПДВ є непрямим податком, тобто джерелом його сплати є не доход продавця від реалізації товару, а затрати покупця, і тому державі його найлегше стягувати. ПДВ дозволяє нинішній владі перекласти податки, сплачені на всіх стадіях виробництва і реалізації товару, на кінцевого споживача, який сплачує їх у вигляді частки ціни товару або послуги.
Кожний з податків, поряд з позитивними характеристиками, має також недоліки. Колишній податок з обороту стягувався з валового обороту на стадії реалізації товарів і послуг, що є його істотним недоліком, оскільки в даному випадку до об'єкта оподаткування включалися податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів (тобто мав місце подвійний рахунок). Нинішній ПДВ було запроваджено, щоб оподатковувати додану вартість, але при недосконалому механізмі визначення і стягнення на рівні підприємств, що негативно впливає на всю економіку країни. При застосуванні ПДВ оподатковується не додана вартість, як це передбачалося, а - за старим принципом - оборот на стадії реалізації. Практика засвідчує значний вплив цього податку на загальний рівень цін і його регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення. Саме через нього підприємствам вигідно використовувати бартерні розрахунки, які не передбачають надходження коштів на їх рахунки. Практика розрахунку і сплати ПДВ свідчить про наявність як недоплат, так і переплат підприємствами коштів до бюджету (в останньому випадку вони за рахунок власних оборотних коштів кредитують державу). Досить сказати, що, за даними Рахункової палати, на початок липня 2002 р. 63 тис. платників ПДВ переплатили цей податок на 1,5 млрд. грн. Місце сплати податку з обороту і ПДВ значно відрізняється: а) податок з обороту сплачується з валового обороту підприємствами, торговельною і збутовою мережами на стадії продажу товарів; б) ПДВ сплачується підприємствами на всіх етапах руху товарів і послуг.
Світовий досвід підтверджує строкатість застосування ПДВ у країнах різних континентів. Такого податку, як ПДВ, у США немає. В цій країні застосовують податок з продажу як різновид податку з обороту, а в багатьох країнах світу перевага віддається прямим податкам (таким, як прибутковий, корпоративний, на майно, на землю, на спадщину та ін.). Проте ряд країн Європи використовують ПДВ, а тому для України його запровадження стає умовою вступу до ЄС. Така вимога наводить на думку про те, що міжнародним корпораціям вигідно спонукати бідні країни до сплати ПДВ. оскільки це забезпечує для експортерів з України, якими, здебільшого, е СП. одержання величезних сум повернення ПДВ з бюджету під тиском міжнародних фінансових організацій.
Треба визнати, що платники ПДВ не сприймають такого тиску і ухиляються від його сплати різними способами (зокрема, одержанням різних пільг, які досягли величезних сум). За даними Рахункової палати і Міністерства фінансів України, за 2001 р. було нараховано 37,2 млрд. грн. ПДВ, але до бюджету надійшло тільки 10,4 млрд. грн., з яких 5,6 млрд. грн. треба було повернути назад платникам; пільги ж з цього податку становили 23,1 млрд. грн. Звідси виходить, що надії держави на поповнення бюджету за допомогою ПДВ не справдилися, оскільки тим, що нараховано, бюджет може задовольнитися лише на 13%. Тому можна сказати, що такі надії втрачено назавжди.
Чи довго зможе слабка економіка України витримати безпідставні платежі іноземним підприємствам, та ще й не відомо за що? Чи не варто народним обранцям замислитися над сенсом існування такого податку, як ненависний ПДВ, адже навіть підприємці-початківці думають про уникнення зустрічі з ним у лабіринтах податкової системи? Де. коли і на якій підставі ця система приймає закони, що дозволяють використовувати такі види податків, які сплачуються не державі, а навпаки - державою, яка повертає їх. та ще й не виробникам, а торговим посередникам, що ставлять державу на коліна? Справа із застосуванням ПДВ зайшла у глухий кут, і проблеми, що виникли, не спроможні врегулювати навіть судові органи, оскільки зрозуміло, що такого не може бути, коли держава стає платником податків. Суб'єкти господарювання -як платники 1 одержувачі ПДВ - і вдень, і вночі думають, як сплатити менше цього податку, а одержати більше у вигляді його повернення, і тому, за словами глави державного податкового відомства, створюють безліч підставних фірм. Щороку їх ліквідується в нашій країні до 20 тис., на які припадає 50% зловживань при сплаті ПДВ. Свавілля у сплаті ПДВ та інших податків дійшло граничних меж. коли за однією і тією самою адресою у центрі Києва реєструються 4700 підприємств.
Для роздумів слід нагадати, що. розглядаючи проект Податкового кодексу України, необхідно враховувати досвід застосування окремих податків у площині проекції минулого у майбутнє: податок з обороту і ПДВ є непрямими податками на споживання, їх сплачують кінцеві споживачі, і мають вони не стимулюючий, а фіскальний характер; у свій час податок з обороту забезпечував досить вагому частку доходів бюджету, сьогодні таку саму роль виконує ПДВ: заміна у 1992 р. податку з обороту на ПДВ значно вплинула на формування інфляційних процесів і зростання цін, породивши проблеми з доходами бюджету. Нарешті, треба визнати: подальше застосування ПДВ „ змусить більшу частину економіки