Надзвичайно велику роль у католицтві відіграє культ Богородиці, або мадонни. Католицька церква навіює жінкам, що в діві Марії вони мають свою заступницю перед Богом, що Мадонна може допомогти їм у всіх життевих труднощах.

5.Численні Протестантські церкви, які іноді називаються сектами і баптисти, п”ятдесятники, тенноніти, адвентисти сьомого дня. Це також християни, але вони не визнають таїнства, не поклоняються іконам, хрестять не немовлят, а дорослих.

Людина для протистантизму – уже не є ланкою в ланцюзі надособистісної спільності, як цн було в середньовічному християнстві. Індівідуалізація, характерна для буржуазної епохи, висуває на порядок денний таку перебудову релігійних уявлень, в якій людина зі своєю релігійною своєрідністю змогла б включитися у ситуацію ррелігійного переживання. Наприклад, якщо православ”я і католицизм регламентують систему постів, виходячи з власних смаків, пристрастей, звичок.

Зазнала змін у притистантизмі і сама ідея Бога. З погляду протистанської ідеології, Бог існує тому, що він потребен людині, котра в нього вірить. “У що віриш, те й маєш” – ось формула протестантів. У різних країнах Західної Європи протестантизм набуває особливих, специфічних форм. Найбільш значними напрямами у протистантизмі, що виникли в XVI ст., були лютеранство і кальвінізм, неохристиянські рухи, релігії орієнталістського напряму, езотеоритичні об”єднання, неоязичництво, синтетичні неорелігії, сайєнтологічні рухи, сатанізм.

Аналіз сучасного стану нетрадиційної релігійностітдає можливість виявити його характер, специфіку діяльності цих течій в нових історичних умовах, їхні взаємини з суспільним середовищем, зокрема з державними структурами.

Представники неокультів непросту релігійну ситуацію в Україні, а тому постійно турбуються про створення собі своєрідного позитивного іміджу серед населення, кришнаїти представники Церкви, Єднання, різні неопротестанські течії виявляють зацікавлення справами духовно-національного відродження України. Вони охоче йдуть на співпрацю з громадськими науковими та іншими організаціями. Разом з тим активність неорелегійних утворень, цілеспрямована орієнтація на молодь, інтелектуальну частину суспільства, використання деякими з течій активного психологічного впливу, жорстокості, авторитаризм лідерів, строга дисципліна зумовили неоднозначність оцінок діяльності неорелігії, прояв крайніх форм несприйняття їх. Останнє проявляється зі сторони православних та католицьких церков. Вони розглядають діяльність неорелігійних спілок яктаку, що наносить шкоду процесу державотворення, як неправомірек вторгнення на канонічну територію православ”я і.т.ін.

Останнім часом все відчутнішим стає тиск на державні органи з боку окремих політичних організацій і партій, а також громадських об”єднань батьків, діти яких стали членами неорелігійних груп. В засобах масової інформації почастішали прямі заклики до заборони діяльності неорелігійних утворень в Україні, до введення жорстокого мханізму їх леганізації.

Аналіз нетрадиційної релігійності дозволяє зпрогнозувати можливі явища і процеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Відмічається , що протягом ближчих років релігійний іноваційний процес буде продовжуватися з різною мірою інтенсивності.

З боку модернових релігійних утворень слід чекати активного пошуку форм взаємовідносин з державою, громадськістю, традиційними церквами.

Поки ж що нетрадиційні релігії виборюють право на існування, і ця тенденція збережется й надалі, якщо не закон, а емоційне і політико-прагматичне відношення чиновника буде визначати долю тієї чи іншої громади.

У новому Законі України (1991р.) “Про свободу совісті і релігійні організації” зазначалося : “Ніхто не може встановлювати обов”язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.”

Отже, плюралізм поглядів передбачає не лише проголошення, а й створення реальних умов для кожного напрямку, головне, щоб вони засновувалися на принципах гуманізму, добра та милосердя.

Використана література:

Релігієзнавство. Лубський В.І.Підручник- К.:Вілбор, 1997.

Релігієзнавство. Калінін Ю.А. , Є.А.Харьковченко. Підручник. -Київ, 1995.

3.Українська культура:історія і сучасність:навчальний посібнік/ за редакцією Черепанової С.О.-Львів:Світ, 1994.