по виробництву борошна “Нібура і Ко” в Олександрівську Катеринославської губернії (щорічний обіг — 3 млн. крб.); паровий млин І. Тіссена у Катеринославі (1,5 млн.), борошняна торгівля Генріха і Петра Ґезе (там же; 1,5 млн.), паровий млин Я. Зіменса у Нікополі (800 тис.), млин П. Унґера у с. Нью-Йорку Бахмутського повіту Катеринославської губернії (700 тис.) тощо. У меннонітських колоніях наприкінці XIX ст. був уже, по суті, сформований “середній клас” підприємців (фермерів), який у першій третині ХХ ст. бере активну участь у розгортанні в Україні кооперативного та артільного рухів, налагодженні дрібної торгівлі.
Безперечно, подібна економічна діяльність вповні могла здійснюватися тільки за умов капіталістичного господарювання. Радянська доба звела нанівець економічний потенціал меннонітів, різко обмежила їх релігійну практику. Частина колоністів у 20-30-х роках ХХ ст. еміґрувала в США, Канаду, Південну Америку, Європу. Ті, що залишилися, виїжджали (часто у примусовому порядку) у Поволжя, Казахстан, Сибір. Не випадково ця сторінка з минулого протестантизму, як і чимало інших, залишилася поза увагою вітчизняної історіографії. Натомість без неї є неповною історія протестантизму в Україні.
Поява і тривале існування меннонітства підготувало ґрунт для пізніх протестантських течій. Спочатку — це також переважно іноземні релігійні спільноти. Однак з середини XIX ст. ідеї пізнього протестантизму проникають в українське середовище.
1. Антонович В. Очерки состояния православной церкви в Юго-Западной России по актам (1650-1798). К., 1871. С. 13-14.
2. RwP. 1926. S.221.
3. Kosman M. Protestanci i Kontrreformacja. Z dziejуw tolerancji w Rzeczypospolitej XVI-XVIII wieku. WrocЖaw, 1978. S.37.
4. RwP. 1926. S.221.
5. Соколов И. Отношение протестантизма к России. С.303, 286.
6. Јukaszewicz J. O koҐcioЖach wyznania luterskiego w Litwie. Poznaс, 1848. S.210-218.
7. Idem. Dzieje koҐcioЖуw wyznania helweckiego w Litwie. T.2. S.43-45, 59-63, 100,101; Соколов И. Отношение протестантизма к России. С.291-293.
8. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. С.65-67.
9. Крип’якевич І.П. Історія України. С.235.
10. Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России. СПб., 1869. Вып.1. С.24-45.
11. Бондарь C.Д. Секта меннонитов в России (в связи с историей немецкой колонизации на Юге России). Пг., 1916. С.9.
12. Клаус А. Наши колонии. С.35-56.
13. Клаус А. Сектаторы-колонисты в России // ВЕ. 1868. Кн.1. С.275-277.
14. Цит. за: Бондарь С.Д. Секта меннонитов в России. С.2.
15. Быт молочанских меннонитских колоний //Журн. министерства госуд. имуществ. 1841. Кн.2. С.554.
16. Клаус А. Сектаторы-колонисты в России. С.256-271.
17. Цит. за: Состояние Херсонской епархии в 1886 г. // Херсон. Епарх. Ведомости. 1886. №22. С.27-28.
18. Цит. за: Бондарь С.Д. Секта меннонитов в Росии. С.37-38.
19. Корнис И.О. О состоянии хозяйства в Молочанских меннонитских колониях в 1843 году // Журн. министерства госуд. имуществ. 1844. Кн.9. С.142.
20. Крижанівський О.П. Церква у соціально-економічному розвитку Правобережної України (XVIII - перша половина XIX ст.). К., 1991. С.105.
21. Історія України. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. К., 1991. Т.1. С.465.
22. Цит. за: Бондарь С.Д. Секта меннонитов в России. С.68.
23. Клаус А. Община-собственник и ее юридическая организация // ВЕ. 1870. Кн.2. С.581.
24. Клаус А. Наши колонии. С.163.
25. Т. Д. Наши средства к просвещению // ВЕ. 1870. Кн.1. С.396-397.
26. Гордеенко Е. Земство и народные школы //Там же. С.223.
27. Зіньківський Т. Штунда. Українська раціоналістична секта // Зіньківський Т. Писання. Львів, 1893. Т.2. С.139-142.
28. Friesen P. M. Die Alt-Evangelische Mennonitische Brьdeschaft in Russland. Halbstadt, 1911. T.1. S.640.
29. Там же.
30. Krasinski V. Historical sketch of the rise, progress and decline of the Reformation in Poland. London, 1840. V.2. P.379-380.
31. Grelewski St. Wyznania protestanskie i sekty religijne. S.511.
32. Там же.