У пам’ятці, як бачимо, формулюються висхідні догматичні й соціально-етичні ідеали антитринітаризму 60-х років ХVI ст., коли він починає формуватися в окрему протестантську гілку і на теренах Західної України діє ще у тісній єдності з релігійним єретизмом як єдиний нерозчленований ранньореформаційний потік. Важливою особливістю руху у цей період є насиченість соціальною проблематикою, що, переважно, розв’язується у радикально-утопічному дусі й орієнтована на демократичні елементи. Не випадково твір Андрія Колодинського широко розповсюджувався у православних землях Речі Посполитої, знаходячи читачів не тільки серед шляхти, а й серед городян. За свідченням социніанського історика Андрія Любенецького, у другій половині ХVI ст. тут знаходилося кілька тисяч рукописних копій листа73.

Загалом, історична доля феодосіанства у східних землях Речі Посполитої була недовгою. Вже у 70-х роках деякі єретики стають членами протестантських зборів. Більшість з них вливається до лав польських і литовських братів (антитринітаріїв). Останні в цей час діяли вже як організовані релігійні спільноти, що мали солідну підтримку маґнатсько-шляхетської верстви. «При зустрічі (з єретизмом. — В.Л.) протестантство, озброєне частково ідеями науки і підтримане особами, котрі мають забезпечене суспільне положення, отримує перевагу над руським раціоналізмом, виявляє свій вплив на нього і надає йому нового характеру, знищивши ознаки, що нагадували про жидівство»74. Однак і сама раціоналістична єресь у православних землях Речі Посполитої мала глибокий вплив на протестантизм (який, до речі, так до кінця і не позбувся «жидівства»). Внаслідок цього впливу кальвінізм виявився неспроможним нейтралізувати внутрішній розкол, а у деякі періоди змушений був навіть поступитися пізньому антитринітаризмові — социніанству — кількісно і якісно (рівнем шкільної освіти, видавничої діяльності, релігійної пропаґанди).

Таким чином, релігійно-раціоналістичні рухи східнослов’янського походження, а особливо вчення Феодосія Косого, стали важливою ідейною передумовою раннього протестантизму в Україні, формою участі населення православного реґіону в реформаційному процесі. Це — ще одне свідчення того, що Реформація була загальноєвропейським явищем, наслідком глибоких економічних, політичних, культурних змін, які у цей час переживали (хоч і не однаковою мірою) усі народи Європи. Реформаційні зміни глибоко зачепили не тільки католицьку, а й православну культуру. Паралельне існування єретично-раціоналістичних рухів у західних і східних землях Речі Посполитої засвідчує, що протестантизм в Україні був не лише продуктом чужих ідейних впливів. Він спричинився також місцевими суспільними і духовними зрушеннями. Причому, як показує глибина проникнення єретичних учень у релігійне життя України, вони були тут не менш розвинуті, ніж у сусідніх православних землях. Упродовж ХV-ХVI ст. ці вчення розвиваються в Україні паралельно із західноєвропейськими єресями значною мірою як самостійне, ориґінальне явище. Цей факт є принциповий для розуміння особливостей раціоналістичних рухів в Україні кінця ХVIII-першої половини ХIХ ст., а також еволюції самого протестантизму.