Реферат з релігієзнавства
Теоретичні проблеми релігієзнавства
План
Предмет курсу релігієзнавство. Релігія як духовний феномен. Соціальний зміст релігії. Ознаки та види релігій. Компенсаторна (компенсаційна), терапевтична, світоглядна, регулятивна, інтегративно-дезінтегративна, комунікативна (горизонтальна та вертикальна), аксіологічна функції релігії. Факультативні функції: етноформуюча, культуроформуюча, культурозберігаюча, політико-ідеологічна.
Богословські (традиціоналістські та теїстичні: об’єктивно-ідеалістичний, суб’єктивно ідеалістичний) і світські (історичні, просвітницько-реалістичні, марксистська, наукові: соціологічна, психолого-натуралістична) концепції релігії.
Визначення основних понять: „релігія”, „віра”, „релігійний культ”, „конфесія”, „адепт”, „церква”, „секта”, „синкретизм”.
Структура релігії. Релігійні уявлення, релігійна свідомість, релігійний культ, релігійна організація як елементи структури релігії. Абсолютна, абсурдна, парадоксальна віра.
1. Предмет курсу релігієзнавство. Релігія як духовний феномен. Соціальний зміст релігії. Ознаки та види релігій. Компенсаторна (компенсаційна), терапевтична, світоглядна, регулятивна, інтегративно-дезінтегративна, комунікативна (горизонтальна та вертикальна), аксіологічна функції релігії. Факультативні функції: етноформуюча, культуроформуюча, культурозберігаюча, політико-ідеологічна.
Предметом курсу релігієзнавства є релігія як складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибин суспільної історії, тісно пов’язане з розвитком цивілізації, духовними, моральними цінностями і здобутками людства.
Релігієзнавство як комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, впливу на сообистість віруючих у контексті конкретно-історичних умов. На цьому рівні релігія вивчається не як „залишок минулого”, а як об’єктивний процес, що спирається на відповідні соціальні передумови і фактори, відображаючи їх у своїх догматах. Отже, релігієзнавство визначає релігію як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість.
У релігієзнавстві виділяється два важливі розділи: теоретичний та історичний.
Теоретичне рілігієзнавство складається з філософії релігії (тобто філософські знання про явище, яке позначається терміном „релігія”, де досліджується не тільки механізм виникнення релігії, а й процес її відображення у людській свідомості, особливості формування релігійних понять, символів і духовних цінностей), соціології релігії (в межах якої вивчається релігія як складова частина суспільства з властивими їй структурою, функціями, соціальними зв’язками), психології релігії (світ релігійної психології — це особливий внутрішній стан духовних цінностей віруючої людини, який поєднує релігійні та нерелігійні цінності в складний емоційно-інтелектуальний комплекс світосприйняття. Віра — ядро будь-якої релігійної системи — є феноменом психічного життя з відповідними емоціями, що спрямовані на сприйняття ідеї Бога (богів або інших аналогічних ідей) і похідних від неї істин. Особливого значення набувають ці проблеми в процесі адаптації віруючого в умовах тих конфліктних ситуацій, коли одні віруючі стають жертвами злочинів з боку інших віруючих з релігійних мотивів або, навпаки, самі стають суб’єктами правопорушення). Крім того, з огляду на особливий інтерес для юристів питань з’ясування змісту та обсягу, визнання і дотримання релігійних прав як різними релігійними віровченнями та їх прихильниками, так і різними державними утвореннями, в яких вони існують, а також взаємозалежність, взаємопроникнення та взаємодія держави та церкви (її вчення), в теоретичну частину релігієзнавства включений ще одни розділ: „релігія та право”.
Історичне релігієзнаство вивчає історію виникнення і еволюції окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв’язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.
Релігія як духовний феномен. Релігія, на відміну від таких конкретніших форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право, претендує на всебічне відображення дійсності. Вона виступає і як світогляд, а саме — як система поглядів на світ і місце людей у ньому, на принципи їх повсякденної поведінки. Релігія як форма суспільної свідомості та світогляд є однією з найдавніших і найпоширеніших сфер духовної культури людства.
Соціальний зміст релігії полягає в тому, що, як зазначалося вище, релігія виникає і розвивається у суспільстві. Це соціальна підсистема, яка в межах конкретної суспільної системи виступає водночас і в якості об’єкта зовнішніх впливів, і в якості суб’єкта свого власного впливу на різні соціальні інституції.
Західні науковці виділяють наступні ознаки та види релігій.
Ознаки релігій:
1. бог або боги: більшість релігій, хоча й не всі, вшановують якусь форму божества, святу істоту або істоту, яка є відповідальною за певні форми життя на землі;
2. теорія створення: пояснення за допомогою релігійних категорій свого бачення причин, мети та способу створення світу;
3. молитва: практично у всіх релігіях віруючі налаштовують свій зв’язок з богом (богами) за допомогою молитви, релігійних обрядів або медитації;
4. місця поклоніння: в них збираються віруючі, з метою звеличення, прославляння бога (богів), молитися або медитувати разом з іншими віруючими. Можуть бути дуже прості, як наприклад пустелі, відлюдні місця, печери, річки, або в збудованих зі спеціальною метою багато оздоблених приміщеннях. Часто такі культові споруди є визначними історичними пам’ятками архітектурного мистецтва.
5. духівництво, пресвітери, наставники, вчителі, лідери: люди, які наділені спеціальними знаннями або харизмами та наділені достатніми повноваженнями в межах віровчення для проповідування, поширення та навчання віруючих. Їх обов’язки можуть бути від промовляння до бога (богів) від імені віруючих до духовного та фізичного керівництва.
6. життя після смерті: в більшості релігій є вчення про те, що людина у якійсь фомі продовжує жити в цьому або інших вимірах.
7. святі перекази та святе письмо: виклад віровчення в письмовій або усній формі;
8. свята: святкування за релігійним календарем подій, які мали визначальне значення для зародження та розвитку релігійного вчення. Супроводжується визначеними символічними діями;
9. символи: більшість релігій прийняла позначення, знаки, які дозволяють розрізнити прихильників різних релігій;
10. кодекс поведінки: всі релігії мають вчення про певний спосіб поведінки, єдино правильний шлях, дотримуючись якого віруючий може досягти мети свого життя.
Види релігій:
1. профетичні релігії: прихильники таких релігій