деномінації, релігійного об’єднання, які мають своє розроблене віровчення, культ і стійку організаційну структуру.
Конфесія — (від лат. визнання, сповідь) приналежність до будь-якої церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру. Конфесією іноді називають віросповідання. Таке ототожнення є неправомірне. В Україні, є три православні церкви, які належать до одного віросповідання, але до різних конфесій.
Адепт — втаємничений в будь-які учення і таємні культи, ревний послідовник культу.
Церква — самостійна релігійна організація, об’єднання віруючих певного віросповідання для задоволення релігійних потреб відповідно до встановлених канонічних правил.—
1. тип релігійних організацій, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин в середині релігійних спільнот та їх зв’язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Хараетерними атрибутами Ц. Є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (наприк. Символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система управління, заснована, як правило, на ієрархічному принципі і авторитаризмі. В багатьох Ц. встановлено поділ їх членів на духовенство і мирян, що знаходить вияв в організаціній структурі. Всередині Ц. відносини будуються на основі норм канонічного права, вимог релігійної моралі, існуючих зразків поведінки і санкцій;—
християнська культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослуження.
Секта релігійна — організація або група осіб, які замкнулися в своїх у своїх інтересах (в тому числі і культових), що не співпадають з інтересами суспільства, байдужі або суперечать їм. —
(від лат. — вчення напрям) загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, як склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні релігійного напряму. Їм притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеного віровчення, відмова від традиційних обрядів, проповідь вийнятковості своєї релігійної доктрини, „істинного шляху спасіння” сектантська громада є відоосбленим об’єданням зі своєю психологією і способом життя. Єдність її закріплюється суворою дисципліною, індивідуальним членством. Для окремих сект характерна крайня нетерпимість щодо інакомислячих, ворожість до світської освіти, войовничість, фанатичне священство.
Синкретизм релігійний — (від грец. — з’єднання) органічне чи еклектичне поєднання кількох релігійних систем. Найчастіше виникає при поширені одного релігійного вчення на території з традиційно іншим вченням. Певне накопичення нових елементів в обрядово-культовій сфері та, в незначній мірі, у віровченні традиційної рілігії на певному етапі розвитку релігійного синкретизму може призвести до виникнення нового релігійного напрямку. Саме релігійний синкретизм є основою виникнення сучасних неорелігійних течій.
Екуменічний рух — (від лат. — заселена земля, світ) рух до об’єднання християнських церко. Основне завдання — виробити доктрину щодо суті та умов єдності християнських церков.
4. Структура релігії. Релігійні уявлення, релігійна свідомість, релігійний культ, релігійна організація як елементи структури релігії. Абсолютна, абсурдна, парадоксальна віра.
Структура релігії:
1. релігійні уявлення — відчуття, за допомогою яких людина сприймає надприроднє: політеїстичні, монотеїстичні, генотеїстичні, пантеїстичні, деїстичні;
2. релігійна свідомість — двох рівнів:
a. релігійна психологія — це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов’язаних з певною системою релігійних ідей;
b. релігійна ідеологія — це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
3. релігійний культ;
4. релігійні організації — об’єднання послідовників тієї чи іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів (церква, секта, деномінація)
5. релігійна діяльність — особлива форма відношення людини до світу, в основі якої знаходиться віровчення. Участь людини в релігійній діяльності виражається у засвоєнні релігійної істини і у відображенні її на людських знаннях, почуттях та дільності, або релігійна дільність релігійних організацій — вид духовно-практичної діяльності релігійної організації, яка спрямована на проведення релігійного культу в вигляді обрядів і богослужень, організацію релігійного навчання і виховання, поширення свого віровчення.
Види віри:
1. Абсолютна — віра, яка не знає жодного сумніву (Авраамова віра);
2. Абсурдна віра — досягається шляхом подолання сумніву;
3. Парадоксальна віра — демонстрація віри.