У збірниках міфологічних сюжетів та ритуальних приписів (пуранах) поряд з багатьма іншими найчіткіше окреслено два головних напрями індуїзму вішнуїзм і шиваїзм. Більшість учених вважає, що історично першим був вішнуїзм. Побутують і твердження, що шиваїзм давніший, які визначають вирішальну роль вішнуїзму в усунені з історичної сцени буддизму.

Бог Вішну згадується ще в Ригведі. Там він – скромний покровитель землеробства і скотарства, чоловічої сили для продовження роду. Він надає перемогу вищому ведичному богові Інді у боротьбі з демоном Врітрою. Ім‘я його значиться в пантеоні бога Сонця, вважають, що він доарійського походження, що це ім‘я якого дравідського божества.

Значно вищий авторитет Вішну у Упанішадах. У Махабхараті він – головний бог. Саме Махабхарат містить ідею аватори (знищення, опускання) – сходження божества на землю, втілення його в земну форму. Вішну перевтілювався 24 рази, з цих перевтілень 10 – найважливіші.

Перше перевтілення – пов‘язане із всесвітнім потопом, який мав знищити всіх людей на Землі. Вішну, щоб урятувати їх, надіслав благочестивому Ману ковчег. Зробив він це перевтілившись у велику рибу, на розі якої був прив‘язаний ковчег. Разом з Ману були врятовані і Веди.

Друге перевтілення – Вішну відбулося, коли в боротьбі з демонами боги попросили у Вішну нектар безсмертя. Для цього необхідно було збити океан, як збивають молоко, щоб одержати масло. Вішну перетворився на черепаху, на якій стояла гора, що оберталася. Разом з нектаром було здобуто багато чого, в тому числі й Лакшмі, яка сала дружиною Вішну.

В третьому перетворенні Вішну був вепрем Варахаром, що врятував утопаючу в океані Землю піднявши її на своїх іклах.

На четвертий раз Вішну став людиною – левом Нрісінхом, який переміг демона, що нищив богів. Його не могли вбити ні Бог, ні людина, ні тварина, бо Нрісінх був трьома ними.

П‘яте перевтілення теж було пов‘язане з врятуванням світу від демонів. Демон Балі захопив усі три світи: підземний, земний і небесний. Жах скував усіх богів. Тоді Вішну перетворився на вамана-карлика, прийшов до Балі й попросив у нього стільки землі, скільки вмістять його три кроки. Балі змилостивився. Карлик ступив одразу ж з неба на землю, одержав її для богів, а болі змушений був переселитися під землю.

В шостому перевтіленні Вішну діє на землі, де між брахманами та кшатріями точилась боротьба за владу. Вішна перетворився в брахмана Парашу раму (“Рама із сокирою”), 21 раз винищував кшатріїв і остаточно поставив їх нижче брахманів.

В образі Рами, улюбленого сина одного з царів Північної Індії , постає Вішну у сьомому перевтіленні. Він одружився з чарівною Сітою й з волі батька мав стати Раджею ще за його життя. Але молода дружина батька вчинила низку інтриг, і Раму підділи вигнанню там його супроводжували брат Лакшлан і дружина Сіта. Але в дорозі демон викрав дружину Сіту. Розшукуючи її Рама пройшов лісами Південної Індії. На допомогу йому стали мавпи на чолі зі своїм царем Гануманом, якого за це обожествили, а мавпи в Індії стали священними тваринами.

У восьмому перевтіленні Вішну став Кришною. Для цього він вирвав зі своєї голови волосся: з чорного виник Кришна, з білого – його брат Бала рама. Кришна переміг демона Камсу, його оголосили аватарою (втіленням божества). Вішну тривалий час вважали богом родючості у племені яду, про це згадує Ригведа. Це було на рубежі ІІ і І тис. до н. е. , коли північ Індії населяли арійські племена.

За легендою він народився у в‘язниці і його мали вбити. Але батько його викрав і віддав на виховання в плем‘я скотарів. Кришна був відкритою і доброю дитиною, його всі любили. Коли підріс, найчастіше боровся з демонами зла. Змужнівши, охоче віддавався любовним іграм з чарівними пастушками, навісно покохавши одну з них – Радху. Він убив правителя царства, який ув‘язнив його матір, і сам став правителем царства. Правив мудро і довго.

Знаменне дев‘яте перевтілення – в Будду. Так буддистів запрошують до участі у поклонінні бога індусів.

Десяте перевтілення ще не відбулось. Вішну має постати в образі Калька – аватару, який на білому коні, з мечем у руці має звільнити світ від демонів.

За поширення індуїзму в епоху середньовіччя поступово посилювався культ Вішну, витісняючи менших богів і самого Брахму. Брахма здійснив свою справу – створив світ, тепер головна роль належить його охоронцеві – Вішну.

Вішну зображують четвероруким, він тримає диск (символ царської влади), палицю – знак могутності, раковину і квітку лотоса (священні предмети). Обличчя його завжди синього кольору – це його священний колір. Кожен бог індуїзму має священну тварину, яка уособлює його. У Вішну – це фантастична чаруда (напівлюдина, напівптах).

У середині І тис. до н. е. У вішнуїзмі окреслилась тенденція до монотеїзму, що похитнуло авторитет нижчих богів. В наслідок цього рух бхакті, ідея якого полягає в особливій любові до бога, у внутрішній релігійності, яка потребує старанного дотримання ритуальних вимог, що характерно для іудаїзму проголошувалась рівність усіх віруючих перед Богом, до нього можна було звертатися без жерців і жертвоприношень. Рух бхакті активно поширився XII – XVIIст. У XІVст. Було створено священну книгу Бхатіратнавалі.

Виникали й інші сектантські рухи. Так у ХІІ ст.