інтересів дворянства і духовенства.
Продуктом народного вільнодумства є анонімні твори "Про трьох обманщиків", які набули значного поширення вже у XIII ст.
В Росії в ту епоху до матеріалізму і вільнодумства наближалися окремі групи єретичних течій: стригольників (70-ті роки XIV ст.) і новгородські єресі (кінець XV ст.). У 40-х роках XVI ст. ідеї віль-нодумства знаходимо у висловлюваннях Івана Пересвєтова, який байдуже ставився до Святого Письма і виступав проти релігійного гніту. Однак найбільш видатними вільнодумцями XVI ст. були Матвій Башкін і Феодосій Косой. Матвій Башкін заперечував ряд догматів православ'я, виступав проти кріпосництва і за це його запроторили до монастиря. Косой був ченцем, але зрікся чернецтва і став на шлях за-перечення потойбічного життя й безсмертя душі, а також багатьох положень православ'я. Вчення Ко-сого викликало появу численних богословських трак-татів, з яких до нас і дійшли відомості про нього.
Представником вільнодумства в Україні був один з видатних вчених пізнього середньовіччя Юрій Дрогобич (XV ст.) - вчений енциклопедист, доктор філософії, медицини і вільних мистецтв, магістр аст-рономії, професор ряду університетів Європи. Юрій Дрогобич мав великий вплив на багатьох діячів епохи Відродження, в тому числі й на Коперника.
Таким чином, хоча виступи проти релігії в період середньовіччя були майже неможливі, окремі ідеї вільнодумства знайшли поширення в усіх країнах Європи. Ці ідеї підготували грунт для нового, більш розвинутого ступеня вільнодумства — вільнодумства буржуазного суспільства.
Вільнодумство епохи Відродження
і періоду ранніх буржуазних революцій.
Розвиток вільнодумства у Західній Європі продовжувався в період розкладу феодального суспільства і початку формування капі-талістичних відносин. Цей період припадає на XV— XVI ст.
Виникнення капіталістичного укладу супровод-жувалося розвитком науки, особливо природознав-ства, що сприяло посиленню матеріалістичної тен-денції в філософії. Ця обставина, а також загострення класової боротьби у феодальному суспільстві сприяли відродженню античного вільнодумства і піднесенню його на новий, вищий щабель.
Виступи проти католицької церкви відбувалися в релігійній формі. Так, XIV—XV ст. в Англії мав місце рух проти папства, теоретиком якого виступав Джон Уікліф (1320—1384) — релігійний реформатор, свя-щеник. Обмежена критика католицької церкви Уікліфом була сприйнята народом з певною антире-лігійною спрямованістю, зовсім не так, як він того бажав.
XV ст. ознаменувалося в Чехії могутнім рухом проти церкви, відомим під назвою гуситського. Ян Гус (1371—1415 рр.), який очолив цей рух, виступав проти авторитету церкви і протиставляв "Святому Письму” людський розум і досвід.
У XVI ст. у західноєвропейських країнах антдїфеодальний рух і боротьба проти католицької церкви набули найвищого виразу в Реформації, яка здій-снила буржуазний ідеал "дешевої церкви".
Антикатолицькі настрої трудящих яскраво вия-вилися під час Селянської війни в Німеччині (1524—-1525 рр.). Одним з-вождів цієї війни був Томас Мюнцер, який був пантеїстом, піддавав критиці не лише католицизм, а й усе християнство. Він не визнавав Біблії і засуджував вигадки про "царство боже".
"Вчення Мюнцера за суттю було революційним, хоча за формою — релігійним.
В епоху Відродження вільнодумні ідеї набули досить значного поширення. До них звертаються
.філософи, вчені, письменники, публіцисти. Загаль-новідомим є твір "Декамерон" італійця Бокаччо (1313—1375 рр.). В ньому автор не тільки відверто ви-словлює своє аороже ставлення до попів і ченців, а й прямо виступає проти релігії. Так, в новелі про три кільця Бокаччо проводить думку, що іудаїзм, іслам і християнство за своєю суттю однакові.
Німецький гуманіст Ульрих Гуттен (1488— 1523 рр.), незважаючи на те, що сам належав до по-міркованого крила реформізму, своїми творами об'єк-таюно сприяв поширенню вільнодумства, --бо пере-вершив своїх сучасників у сатиричному викритті богословських недоречностей.
У цей самий період добре відомий П'єтро Помпонацці (1462—1524 рр.) з Падуї, посилаючись на матеріалізм, відкинув догмат про безсмертя душі і протиставив йому твердження про зв'язок мислення з чуттєвим сприйняттям природних явищ.
До вільнодумців того часу належав і геніальний італійський художник, вчений, інженер і філософ Леонардо да Вінчі (1452—1519 рр.). Католицьку церк-ву він називав "крамницею обманів", різко крити-куючи теологію і марновірства. Використовуючи біб-лійні сюжети" і теми, Леонардо да Вінчі: у своїх творах пропагував реалізм і радість життя.
Колоритною фігурою вільнодумства XVI ст. був французький філософ Мішель де Монтень (1533-1592 рр.). Виходячи з принципів скептицизму, Мон-тень висміює ідею безсмертя душі, марновірство ду-ховенства, релігійну мораль і релігійний догматизм, хоч в цілому він і визнавав існування Бога.;
Найбільшого значення в розвитку і обгрунтуванні вільнодумства в епоху Відродження набула наукова діяльність Миколи Коперника і Джордано Бруно.
Микола Коперник (1473—1543 рр.) піддав критиці геоцентричну систему Птолемея, згідно з якою цент-ром Всесвіту вважалася Земля, навколо якої нібито рухались Сонце і планети. Він дав наукові докази ге-ліоцентричної системи, за якою центром нашої планетної системи є Сонце. Це був відчутний удар по біблійному вченню про Всесвіт. Послідовники харак-теризували наукову діяльність Коперника як революційний акт, яким природознавство заявило про свою незалежність від теології.
Джордано Бруно (1548—1600 рр.) рішуче відкинув непослідовність вчення про "двоїстість істини". Істи-на належала лише науці, говорив Бруно. За його» вченням. Всесвіт єдиний, матеріальний, вічний і не-скінченний. Церква з виключною ворожістю стави-лася до наукової діяльності Бруно. Вимушений поне-вірятися по чужих країнах, Бруно був схоплений інк-візиторами і після восьмирічного ув'язнення засуд-жений до страти. 17 лютого 1600 р. в Римі на Площі квітів Джордано Бруно було спалено. Але в історії назавжди страшним обвинуваченням інквізиції залишилася його мужня смерть. В похорон-ному савані і з факелом в руці його вели по вулиці, потім тягли конем, як труп самовбивці, після чого відрізали язик і спалили на вогнищі.
Нове піднесення вільнодумства пов'язане з