роз-витком матеріалізму в період ранніх буржуазних революцій в країнах Західної Європи (кінець XVI— XVII ст.). Це був час інтенсивного зростання про-дуктивних сил суспільства, посилення зв'язків між народами, нових успіхів і перемог науки. Розвиток природознавства потребував визволення науки від опіки церкви.
Вільнодумство цього періоду розвивалося під впливом геніальних ідей Галілео Галілея (1564— 1642 рр.), наукова діяльність якого була особливо ра-зючою для релігії. Він одержав нові, ґрунтовніші під-твердження геліоцентричної системи Коперника і піддав критиці вчення про принципову відмінність "земного" від "небесного".
Галілей критично ставився до релігії, хоч зму-шений був це приховувати. "Тільки з смертю дог-ми, — писав вчений, — починається наука". Своє критичне ставлення до релігії він прикривав теорією "двоїстої істини" і не міг відійти від деїзму.
За боротьбу проти релігійних догм Галілей пере-слідувався церквою і змушений був погодитися на принизливу процедуру відречення від вчення Копер-ника. Проте після відречення він сказав про Землю:
"А все ж таки вона крутиться!"
Сучасником Галілея був мислитель Френсіс Бекон (1561—1626 рр.) — родоначальник англійського мате-ріалізму і експериментальної науки. Бекон домагався звільнення від теології, від помилок, що закривають від нас дійсність. Об'єктивно сприяючи розвитку вільнодумства, він, однак, ніде не заявив про нього. Бекон не зміг піднятися вище теорії "двоїстої істини".
Більш рішучий характер мало вільнодумство спів-вітчизника Бекона Томаса Гоббса (1588—1679 рр.), який вів наполегливу боротьбу за витіснення релігії з філософії і науки, виступав проти теорії "двоїстої істини", заперечував ідею бога і безсмертя душі.
Ще більш послідовно виявив свої вільнодумні погляди П'єр Гассенді (1592—1665 рр.) — фран-цузький вчений. Він написав ряд праць із при-родознавства, листувався з Галілеєм, був прибічником і пропагандистом атомістичного вчення Епікура.
Видатною фігурою вільнодумства XVII ст. був Бенедикт Спіноза (1632—1677 рр.). 1670 р. Спіноза видав "Богословсько-політичний трактат", в якому докладно виклав свої матеріалістичні і вільнодумні переконання. На його думку, основою всього світу є вічна, нескінченна субстанція, яку він ототожнював з природою. Спіноза доводив, що людина здатна пізна-ти природу, що наукове знання є єдиною формою знання. Ототожнюючи, як і Д. Бруно, бога з приро-дою; Спіноза був, по суті, пантеїстом. Значною його заслугою є аналіз Біблії. Дослідник виявив у Старому заповіті велику кількість суперечностей, довів, що Мбйсей, якому богословська традиція приписувала авторство перших п'яти книг Біблії, не міг бути їхнім автором. Своїм "Богословсько-політичним трактатом" Спіноза викликав вороже ставлення до себе з боку ортодоксів. Завдяки цьому творові він уславився як вільнодумець, що поклав початок науковому аналізу Біблії.
Таким чином, XVI і XVII ст. ознаменувалися новими кроками в розвитку вільнодумних поглядів. Виступи з критикою релігії в переважній більшості маскувалися пантеїзмом і деїзмом.
