Реферат

на тему:

“Баптизм”

План

Виникнення його.

Розвиток.

Баптизм в Україні

1. Виникнення баптизму

Виникнення баптизму (у строгому змісті) відноситься до 1809 р., коли баптизм, як релігійний напрямок був висунутий партією англійських пуритан і конгрегаціоналістів.

Першим засновником і главою англійського, а отже і світовому баптизмі був Джон Сміт, що у 1606 р., рятуючи від переслідування, біг з Англії в Голландію і тут близько 1609 р. організував свою невелику громаду. Відкидаючи древній звичай водохрещення дітей, Джон Сміт спочатку хрестив сам себе (через обливання), але небагато пізніше, познайомивши з меннонітами і довідавшись, що вони теж відкидають водохрещення дітей і всіх, бажаючих надійти в їхню громаду, перехрещують, він відмовився від самоводохрещення і прийняв водохрещення від меннонітів. Потім Сміт хрестив усіх членів своєї громади. У 1612 р. Сміт і його послідовник Томас Хелвис повернулися в Англію і тут організували невеликі громади, що, подібно меннонітам, відкидали спочатку присягу і військову службу, але пізніше допустили і те й інше. Це були так називаний згодом "загальні" чи "генеральні" баптисти. Трохи пізніше з'являються так називані "частки" чи "партикулярні" баптисти, що дотримують навчання Кальвіна.

Назва "генеральних" (загальних) і партикулярних (часток) баптистів указує на різні погляди між ними в питанні про приречення. Генеральні баптисти учать, що Бог визначив усіх людей до вічного порятунку, але від вільної волі людини залежить прийняти цей чи порятунок відкинути його. Це погляд уперше був висловлений Армінієм, що був одним з діячів реформації ХУ1 в. Партикулярні баптисти затверджують, відповідно до навчання Кальвіна, що Бог від вічності одних визначив до порятунку, а ін. - до осуду, і врятуються тільки ті, котрих Бог визначив до вічного блаженства.

У 1640 році частина лондонської громади приватних баптистів виділилася в самостійну групу. Нова група вимагала занурювального водохрещення, якого не робили ні "частки" ні "загальні" баптисти. Незабаром потім вона почула про одне суспільство в Нідерландах, що робило водохрещення через занурення. Це були так називані "коллеіанти" у Рінзбурзі, що називалися так тому, що вони дозволяли проповідувати у своїх зборах не одним тільки проповідникам, але і кожному "брату". Лондонська громада для ознайомлення з занурювальним водохрещенням послала до них одного зі своїх членів (Ричарда Бланта), що після повернення до Лондона був хрещений через занурення проповідником громади Блекблоком, а потім з ним перехрестив через занурення й інші члени громади (1641 р.). З цього часу число баптистів в Англії стало швидко збільшуватися. До 1644 р. у самому Лондоні малося вже сім громад "часток" (партикулярних) баптистів.

Отже, не пізніше 1641 року тут у сутності дають про себе знати таке навчання і така практика, що характерні для баптистів наших днів. Занурення поступове укоренялася як форма водохрещення й у "часток", і в "загальних" баптистів Англії. Перше сповідання "часток" баптистів 1644 року говорить уже про здійснення водохрещення через занурення.

Спочатку баптисти багато терпіли від єпископальної церкви Англії і від пресвітеріан. Вони брали участь у визвольному русі, чим викликали на себе переслідування з боку цивільної влади і піддавалися приватним гонінням і жорстоким покаранням. При Карлі Стюарті (ХУП в.) баптист Джон Буньян був кинутий у в'язницю, де просидів 12 років, і там написав свою знамениту книгу: "Подорож Пілігрима в небесну країну", переведену на багато європейських мов.

Переслідування продовжувалося до видання Вільгельмом III Оранським "Акта терпимості", коли баптисти були включені у відомий "Толеранте акт 1689 року" (И.И. Соколов. Русявий. баптизм, його походження, загальний хар-р і навчання про водохрещення. Спб., 1914, стор. 4). Завдяки цьому акту про віротерпимість, вони нарівні з пресвітеріанами були визнані урядом терпимими і стали користатися його заступництвом разом з іншими дисидентами 9. У цьому ж (1689) року в Лондоні відбувся з'їзд баптистів, на якому більш ста громад мали своїх представників. Делегати з'їзду склали й обнародували "Нове докладне віровикладення, відоме в Америці під ім'ям "Філадельфійського сповідання" (С.Д. Бондар. Сучасний стан російського баптизму. Спб., 1911 р., стор. 3).

Слід зазначити, що крім двох великих громад баптистської секти в Англії ("генеральних" і "партикулярних") були ще трохи менших, котрі відрізнялися крайнім фанатизмом і прихильністю до букви Священного Писання.

Не зупиняючи на перерахуванні численних невеликих сект баптизму, скажемо, що баптистські лідери, щоб зупинити подальше дроблення своїх груп, в Англії з 1813 року почали поєднувати громади баптистів у так називаний "Баптистський Союз Великобританії й Ірландії", ціль якого була об'єднати всі секти в любові для братерського життя і боротьби з католицькою Церквою. Остаточна організація Союзу довершена в 1832 році. До складу Союзу входять представники від баптистських громад, асоціацій громад, коледжів і окремі члени.

Для поширення пропаганди баптизму за межами британських островів існує так називане Баптистське місіонерське суспільство, що не перебуває у віданні Союзу.

2. Розвиток баптизму

На початку першої чверті XX сторіччя англійський баптизм особливо заявив себе видатною місіонерською діяльністю і сильно рушив уперед. По звіті на 1909 р. "У місіях Баптистського місіонерського суспільства складалося: місіонерів з європейців - 180, дружин і помічниць місіонерів -136, місіонерів з місцевого населення - 60, євангелістів із книгоношами - 677.

У 1905 році в Лондоні був створений так називаний "Всесвітній союз баптистів:, центр якого в даний час знаходиться в США, у Вашингтоні. Головна задача Союзу - поширення баптизму у всіх країнах земної кулі. Відомо, що "у 1930 році в цьому Союзі було