Дорогі брати і сестри в Христі! Мене запросили до вас на великопісні реколекції, щоб напередодні пасхальних свят краще підготувати нас до зустрічі великодня третього тисячоліття. Дивлюся на вас очима віри і з радістю приходжу до вас з доброю новиною. Сердечно вас усіх вітаю. Прошу, молімося зараз разом, перед реколекціями, про світло Св. Духа. Ви моліться до Бога, щоб дав мені добре зерно Слова Божого для вас, а я, сіяч цього слова, молитимуся, щоб ви були добре зораною землею, життєдайною, відкритою і готовою прийняти цей спасенний засів. Пам’ятайте застереження Господа: “Мають вуха, але не чують ...” А навіть, якщо комусь вдасться почути, то він не завжди виконує те, що почув. Тоді людина будує дім на піску. Скільки таких домів збудовано на Україні!

Молімося! Прийди, Св. Духу! Тільки ти наділюєш людські душі світлом, силою, любов'ю. Але Ти роздаєш твої дари – ласки найрадше серед тиші й самоти. Тому благаємо тебе: благослови спасенний дух реколекції, що намагаються якнайбільше людей вирвати з сучасного життєвого гамору, щоб у затишку цього святого храму передумати план свого спасіння й оновлення Духа. Благослови всіх, хто сьогодні прийшли. Дай нашій молоді, дай нашій інтелігенції глибоке розуміння й замилування у духовних вправах, а учасників реколекцій наділюй світлом, щоб вони пізнали своє життєве завдання. Своєю силою укріпи їхню волю на великі і святі постанови, зроби їхні сумління чутливими, щоб ішли за найлегшим твоїм порухом і так виховалися не тільки на сучасних святих, але й на Апостолів серед сучасного світу. А ти, Маріє, Вчителько Апостолів і найкращий взоре внутрішнього життя, візьми діло реколекцій під свою особливішу опіку, дай йому зріст і тривалих успіхів на славу Твого Сина й вічне добро безсмертних душ. Отче наш ... Богородице Діво ...

У своїх місійних подорожах зайшов Ап. народів св. Павло до славного міста столиці Греції, Атен. “Дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому. Тож він розмовляв з юдеями й богобійними .... і Він подав доказа всім, із мертвих його воскресивши”. (Діяння 17, 16-31) ...

Так почав св. Павло свою св. Справу. Зачав проповіддю про Ісуса Божого Сина, так і ми, за Божою ласкою, починаємо наші реколекції. “ми проповідуємо Христа розп’ятого – Христа, Божу могутність і Божу мудрість”. Як сам Христос послав Святих Апостолів проповідувати свою Божу науку, так він посилає і нас через свою св. Церкву. І я не що інше буду вам проповідувати, а лише Божу істину.

Реколекції – це проповідь св. Євангелії. “ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений” (Мр. 16, 15-16). “Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже і зробіть учнями всі народи ... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав” (Мт. 28, 18-20) “Як мене послав Отець, так я посилаю вас”. (Ів. 20, 21). “Ми співробітники Божі, ви ж божа нива” (1 Кор. 3, 9). Я, на ниві наших душ, маю посіяти зерно Христової Євангелії. Про це говорить Господь Ісус у притчі. “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. Врешті інше впало на добру землю, і зійшовши, сторицею вродило” (Лк. 8, 5-8).

Дорогі у Христі! У ваші душі я кидатиму зерно божого слова. Від вас залежатиме, який плід воно принесе. Я вірю, що ви будете тою доброю землею, яка принесе плід, як не сто, як не шітдесять, то напевно бодай тридцять разів.

Реколекції – це час святий. Час виключно і повністю присвячений для Бога й ваших безсмертних душ.

Тому не мушу заохочувати вас до участі в реколекціях, які ма-ють на меті добре підготувати нас до зустрічі третього тисячо-ліття християнства. Візьмімо в них участь і то з усіма членами нашої родини, бо всі ми є місіонерами силою святого хрищення: "Усі ми, що в Христа христилися, в Христа зодягнулися",— ка-же святий Павло (Гл. З,27) "Ісус Христос вчора, сьогодні — той самий навіки" (Євр. 13, 8) і завжди ставить ті самі вимоги, щоб ми були милими дітьми Божими. Ними стаємо під час нашого хри-щення, про що, на жаль, часто забуваємо в щоденному житті. Тому мати наша, свята Церква дбає, щоб нам, дітям своїм, постій-но про це пригадувати, а реколекції — час для цього найвідповід-ніший. Тому хочемо собі ще раз нагадати, що перш за все ми — діти Божі і Бог— наш небесний батько. Всі ми між собою брати і сестри, тому нашим обов'язком є не тільки пам'ятати про спільного нашого батька у щоденному своєму житті, але й жи-ти, як личить дітям Божим. Всі ми одна велика християнська родина і Бог перебуває між нами. "Христос посеред нас",— на-гадує нам священик у церкві, і ми відповідаємо: "Є і буде!" А Хрис-тос посеред нас, між нами тому, що такою була його свята воля, бо заповів, що нас не залишить сиротами (Ів. 14,18), що залишиться