У сьогоднішньому світі так мало святих прибуває до Царства Божого тому, що забувають їсти Хліб, дарований нам з висот. По-вертаймося до практики перших християн. Приступаймо часто до св. Причастя, щоб Христос міг увійти в наше життя і залишатися там з нами, благословляти нашим змаганням, трудам і працям, на-шим родинам і всьому нашому українському народові. Амінь.

Ключі до щастя.

Реколекції наближаються до кінця. Настрій такий святочний, піднесений, небуденний. Добре нам тут було. Але не завжди буде так ясно, сонячно в ваших серцях, як сьогодні, під кінець тих спа-сенних духовних вправ. Може вже завтра небо вашого життя за-криється хмарами. Може яка хвороба, смерть найближчих, люд-ська злоба, змусить вас клякнути над гробом сьогоднішньої радос-ті. Для нас, християн-католиків немає проблем, яких не можна роз-в'язати. Наші смутки, болі, досвіди, навіть гріхи розв'язує велика любов Бога, велика надія, велика молитва й чинна любов до ближ-нього. Це — джерела сили, ключі до щастя, сонячні шляхи до раю.

Любов Бога.

Наш Бог — це Бог любові. Це не Перун з громами і блискавка-ми. Він сам шукає нужди, щоб потішати, прощати. Нема жертви, на яку наш Спаситель не спромігся б для людей. "Бог так полю-бив світ, що Сина свого Єдинородного дав..." (Ів. З,16). А той Син готовий мільйони разів піти на страсті й смерть за нас. Як же не лю-бити нам такого Бога? Поступати треба так, як той старшина. Його більшовики мають стратити й кажуть:—

За хвилину згинеш, собако! А він відкриває свої груди:—

Стріляй, ось тут є серце, яке любить Бога. І не раз, а тисячу разів готове за нього вмерти.

Так. Завжди були люди, які любили Бога і готові були вмерти за нього.

Апостол Іван навчає: "Дітоньки, любіть Бога, бо він перший нас полюбив" (1 Ів. 4,19). Тому молимося: "Господи, до тебе я прибігаю, навчи творити волю твою, бо ти — Бог мій" (Славослов'я). Бо в тебе є джерело життя. "Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі, славимо тебе, дякуємо тобі, заради великої твоєї слави" (Сла-вослов'я).

Надія на Бога.

На морі зірвалася страшна буря, так, що кораблем кидає, як тріскою. Подорожуючі і команда перелякані, бояться загинути. Лише один маленький хлопчик не боїться і спокійно каже до інших: "Не тривожтеся, капітан корабля — мій батько. Він нас вирятує!" Шаліла і над нами не раз буря, вже, може, не залишалось жодної надії на рятунок, однак Небесний Отець чував, вирятував нас. Хто знає, може завтра знов шалітиме буревій на наших життєвих доро-гах? Кому довіритись? Знаємо кому довіритись, браття. Довірмо-ся Богові, надіймось на нього. Надія — це радість. Надією, немов хлібом кормилися мільйони, що йшли через бурі життя і не зблу-дили. Хоч би все довкола нас перетворювалося в руїни, я далі буду надіятись на Господа. "Хоч би ти мене вбив, я далі надіятись буду на тебе Господи",— твердив праведний Йов.

"Тільки Богові честь і слава",— читаємо напис на одному із хра-мів. Прославляйте його, хваліть його, бо добрий, бо повік його ми-лосердя.

Любов ближнього.

"Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного, як я по-любив вас" (їв. 13,34).

Адам після свого гріха побачив море поту, сліз і крові. Звідкіля це? Бо люди забувають, що ближні — це храми Божі, живі кивоти, тому ненавидять і кривдять одні одних.

Вмирає Інокентій III, що за життя опікувався вдовами й сирота-ми. Діла милосердя відчинили йому брами раю.

Питає молодий хлопець священика:—

Отче парох, де є небо?—

Йди, сину до бідної хворої вдови, заопікуйся сиротами, за-неси їм молока, ліки... Тоді спитаєш, де небо. Повертається через якийсь час:—

Отче парох, небо в мені, в обтертих сльозах, прощенні, ділах милосердя.

Люби ближніх і наслідуй того, хто перейшов через життя й усім добро чинив.

Ампер звертається до Озанама: "Чуєш, як великі світи молять-ся? Бачиш, який великий Бог і чим є наше знання перед ним?"

Озанам відповідає Амперу: "Друже, який великий Бог! І чим є наше знання перед ним?!"

Англієць Бранкс, відбувши подорож довкола світу сказав: "Я ба-чив пана й Господа всесвіту всюди — в морях, заходах сонця, ти-хих ночах, під час бурі й спокою, на острівцях, в тіні пальм, в очах диких людей. Я чув його в їхніх співах, в чудових святинях я бачив пана всесвіту".

І я бачу сьогодні Бога у ваших очах і в очах ваших дітей, ва-ших сльозах і постановах. В громах і райдугах на вашому життє-вому небосхилі. В злиднях, недостатках і добробуті знову бачу його, доброго Бога. Він так близько до нас. Він у нас. Часто пригадує нам Церква слова: "Христос посеред нас". Розважайте над тим. Господа прославляйте й вихваляйте його повіки. Хваліть його за взором небесних планет.

"О, глибино багатства, мудрості і знання Божого! Які незбаг-ненні його постанови і недослідимі його дороги" (Рм. 11, 33). Про-славляйте його, бо коли будете мовчати, каміння голоситиме його славу. Прославляйте його щоденною молитвою. “Щодня я буду тебе благословити і хвалити ім'я твоє на віки вічні” (Славослов'я). Про-славляйте його молитвою і Божественною Літургією. Хваліте Гос-пода і прославляйте, бо славить його небо і земля, бо славлять його Ангельські хори і воїнства небесні. Прославляйте його, бо славить його сонце й місяць і всі ясні зорі. Бо славлять його води, кити і всі морські безодні.

Прославляйте його, бо славить