як мала дити-на (Лк. 15,4-7). А нащо була така близька нам притча про блудно-го сина? Хто з нас не бачить себе самого в тій притчі? Чому так радієш, як той син заблуканий вертається? Ти не чекаєш, поки він прийде до тебе, але ти сам спішиш йому назустріч. Береш його у свої рамена... Обняв, поцілував, наказуєш бенкет робити: ра-дійте, бо син мій любий віднайшовся! (Лк. 15,11-32). Нащо була твоя цілопальна жертва, страсті, твоє бичування і терням увін-чання? Нащо спливала кров по твоєму тілі? Нащо твій хрест на Голгофті і ти, розтягнений, як струна на ньому закликаєш: "Прийдіть до мене всі" (Мт. 11, 28) і дивіться, як "Бог полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав" (їв. З,16). А той син єдинородний полюбив нас аж до смерті, до гробу, мало того, аж поза гріб, бо за-лишився з нами навіки в куснику Євхаристійного Хліба. І нащо твої святі Тайни? Чи щоб люди їх часто безчестили? Бо вже і в нас, в Україні були випадки, що розбивали церкви, кивоти руйнували і святі Тайни зневажали. Нащо ти допустив ту зневагу, що в Нью-Йорку в часі служби Божої, яку відправляв кардинал О'Конор і розділяв святе Причастя, до храму святого Патрика впала група гомосексуалістів. Один з них замішався між вірними і прийняв Ісуса в святому Причастю. Тоді вийняв з уст того Агнця Божого, обернувся до людей і сказав: "О, дивіться, що я думаю про вашо-го Бога",— вкинув його на землю і подопкав своїми ногами.
Нащо, Ісусе те все, нащо ти те все допустив? І чуємо його від-повідь: "Для душ людських, щоби не занапастили себе, щоби не за-гинули. На те моя кров, на те моя цілопальна жертва, щоби їх спасти. Дорого я заплатив за вас, бо хочу їх всіх спасти, хочу, щоб всі були зі мною там, де я є (їв. 14, 3). Це вічне призначення наше. Бог у своєму милосерді дає нам можливість це усвідомити. Це час святих реколекцій. У нашому щоденному житті не завжди про це пам'ятаємо, бо час біжить і ми з ним все чимось зайняті. "Ми за останні роки пішли так швидко вперед, що тепер мусимо затримуватись хоч трішки, щоб дати змогу нашим душам догнати нас",— каже Міхаель Енде. На реколекціях є нагода затриматись трохи, щоб збагнути, що багато маємо справ і то важливих, але найголовніша — це спасіння нашої душі. Інші справи можуть ви-конати за нас інші, може, й краще за нас, але тієї останньої ніхто, крім нас самих виконати не може. Зауважує святий Августин: "Створив, ти, нас, Боже, без нас, але спасти нас без нас не можеш". Ми самі мусимо приложити тут свою руку. Поможи нам у цьому, Всемогутній Боже! Амінь.
2. Для чого живу
Дорога людська душа, вона більша, ніж небо і земля, ніж все-світ цілий. Твоя душа витворена найвеличнішим художником, са-мим Господом Богом на образ і подобу Божу. Не знищи того образу. Така є твоя душа. Це — твоя вартість.
А коли хочемо знати більше, чого варта душа, слухаймо, що каже про неї церква. Вона вам буде постійно нагадувати про ваші душі. Для того працюють місіонери і священики. Спитаймо їх, скіль-ки варта ваша душа?
Святий Франциск Ксаверій, найбільший після апостола Павла місіонер світу, який перейшов через Індію, Пакистан, станув на гра-ниці розлогого Китаю, а там більше мільярда населення і сказав: "Боже, дай мені ті всі душі."
Дивіться, який захланний місіонер! А наш святий Йосафат, душехватом його називали. І він подібно просив: "Боже, дай мені ласку, щоб я всі душі запровадив до неба."
Знаєш, кого ще можна запитати про вартість своєї душі? Са-тани, найбільшого ворога Божого і твого. Він також добре знає, чого варта твоя душа. Тому він працює день і ніч. Він не спить, коли ми спимо, він гарує день і ніч, щоб твою душу здобути. А часами і він не має що робити. В одній місцевості зауважили чорта, що сидів собі на паркані, заложивши ногу на ногу ще й підсвистував. Це ви-кликало здивування:—
Що ти тут робиш?—
А нічого.—
Як нічого, чому тут сидиш.—
Мені сказали, щоби стягав людей до пекла, але тут люди самі йдуть до пекла. Я тут не маю що робити.
Знаємо вже, чого вартує наша душа, вона більша, ніж всесвіт цілий. А всесвіт незміримий. Ще в 1977 році американці вислали свій космічний супутник "Вояжер І". За той час віддалився він від зем-лі десь на 10 мільярдів кілометрів. Ця величезна дистанція навіть важко вкладається в нашу свідомість. Особливо, якщо врахувати, що радіосигнал з цього рукотворного апарата доходить до землі лише через 10 годин. Він літає вже 22 роки. Який же незміримий є Божий світ. А душа моя, душа людська більша, як цілий той Божий світ. Вона від Бога вийшла, Бог її створив, тому вона така важлива.
Ми дорого куплені. Тепер розуміємо журбу святої Церкви за на-ші душі. Для чого молитви, Служби Божі, постійні нагадування про найважніше — спасіння душі? І тільки її одну, ту мою душу мушу спасти! Знаємо, яке наше призначення, яке наше завдан-ня — що до неба маємо прийти, та це часто сприймаємо як заба-ву в небо і пекло замість наполегливої праці над спасінням сво-єї душі. Дитина плаче