грудях підчас Богослужіння, але й не тільки при Богослужінні, але й в інший час в знак постійної згадки і пам'яті про Бога. Панагія слово грецьке і означає „всесвята” від слова: Паж (пас) – весь, і (arioc) – святий. Панагією інколи нагороджують і архімандритів (настоятелів монастирів);
Хрест – його архієрей носить на грудях (біля панагії) в знак того, що він, як і всі священнослужителі носять особливий хрест поверх священних одеж для постійного нагадування що вони не тільки повинні носити Господа у своєму серці, але і перед всіми його визнавати, і служать прикладом для віруючих у несінні внутрішнього Хреста;
Мітра – (гр. (мітрос) - зв’язую), - означає пов’язку, діадему, вінець. Мітра – царська прикраса; дається вона як нагорода за заслуги перед Церквою. Той хто носить її – є митрофорним. Коли священнослужитель служить у мітрі, то підчас служби він символізує Христа, як Царя Слави. Мітра – знак влади, яка дається служителю Церкви. Крім того, вона нагадує терновий вінець, котрий був надітий на голову Спасителя, і той судар, яким була обвита голова Погребенного і Воскреслого Ісуса. Мітра або архиєрейська шапка (іноді так називається мітра в богослужбових книгах), відповідає старозавітному кидару (так називалась шапка старозавітного первосвященика, яка одягалась на його голову під час звершення Богослужіння). Мітри даються також архимандритам і деяким протоєреям за особливо ревне і корисне служіння Церкви. Мітру священика від мітри архієрея (Владики) можна відрізнити за наступною ознакою: мітра архієрея має на верху (маківці) хрест, а священика мітра є без хреста;
Мантія (гр.мбхух (мансін) – верхня одежа). Це верхня одежа монахів і архієреїв. Вона не має рукавів і покриває усе тіло крім голови. Мантія означає Все покриваючу силу Божу, а також строгість, благоговіння, і покору монашого життя. Архиєрейська мантія відрізняється від монашої тим, що вона є лілового, вишневого, або іншого якогось кольору, а монаша мантія – чорного кольору. А також на архиєрейській мантії є нашиті скрижалі і джерела:
Скрижалі – чотирикутні плати кольорової матерії, що нашиваються на верхні і нижні краї мантії. Вони символізують Старий і Новий Заповіти, звідки священнослужителі повинні почерпати науку. Джерела – стрічки (лєнти) білого і червоного кольорів, що теж нашиваються вздовж мантії і символізують промені та стежки науки, що витікають із двох Заповітів, які проповідуються єпископам.
Всі священичі одежі посвячуються особливими молитвами і окроплюються священною водою. Священнослужителі одягають їх з молитвою, благоговінням, та цілуванням. Своїм блиском, гарним виглядом, та чистотою, вони нагадують священикам про святість взятого ними на себе високого служіння.
Крім згаданих архиєрейських облачань, вживаються ще й такі предмети: жезл або посох (тростина), рипіди, дикирій і трикирій, та орлеці:.
Жезл – (посох, або тростина), дається архиєреям після хіротонії їх у єпископський сан, як знак його влади над підлеглими йому, і батьківської опіки над своєю паствою. Жезл означає владу Святого Духа, утвердження і спасіння людей, силу правильно вести, карати непокірних, а тих хто віддалився збирати біля себе. Змієвидні голови на жезлі означають мудрість архипастирської діяльності, а хрест – символ перемоги, утвердження християнської віри, і показує, що архієрей повинен пасти своє стадо в ім'я і славу Христа Ісуса. До жезла прикріплюється плат, який називається сулок. Жезл без змієвидних голівок і сулка дається архімандритам і ігуменам, а також ігуменям (настоятельницям жіночих монастирів), як знак їхньої влади над монастирем;
Рипіди – це круглі зображення Херувимів, що прикріплені до довгої ручки. По грецьки рірібіон (ріпідіон) – опахало (вітрила), які колись робились із тонких шкір або павлінових пір’їнок і вживались для відігнання комах, щоб вони не попали в Св.Чашу де знаходяться Тіло і Кров Христові. З бігом часу їх стали робити із дорогих металів із зображенням Херувимів, за зразком старозавітніх Херувимів, що затінювали в Скинії, а потім в Соломоновому храмі Ковчег Завіту.
Рипіди символізують проникнення небесних Сил в тайну спасіння людей сповнену Господом, і нагадують тим, хто служать і моляться, що у храмі за Богослужінням є присутні ангели;
Дикирій і трикирій – це двосвічник і трисвічник, якими архієрей підчас Богослужіння, благословляє вірних обома руками. Вони означають світло Євангельського вчення. Дикирій знаменує два єства в Ісусі Христі – Божественне і людське, а трикирій – символізує тайну Пресвятої Трійці;
Орлеці – це невеликі круглі ковбики з зображенням орла, що має сіяння – ореол навколо голови. Крім орла на орлеці є зображення міста, як місце прибуття, влади, і керівництво єпископа у місті. Ореол тут вказує на висоту і чистоту богословської науки єпископа, а сяйво (ясність) навколо голови орла – символізує світ від науки єпископа. Орлеці ставляться архієрею під ноги, і таким чином нагадують йому, що він своїм життям і наукою, повинен як орел підніматися над всім земним і тягнутися до вищого, вічного, небесного.
в) Богослужбові кольори
Вище було описане облачення диякона, священика, архієрея. Але як відомо, всі облачення пошиваються, тому і є різного кольору. Кольорову гаму облачень складають усі кольори райдуги: червоний, жовтий, оранжевий, зелений, голубий, синій, фіолетовий, та їх сукупність – білий та чорний кольори. Кожний колір відповідає окремій групі святкових днів або днів посту.
В білих одежах служать у великі свята: Різдва Христового, Богоявлення, Вознесіння, Преображення, Благовіщення, а також Пасхальну ранню. Використовують білі облачення також для звершення хрещення; і похоронив маленьких дітей (до 7 років). Цей колір є символом