Прийнявши Святі Дари, розтерти, якщо це необхідно, (але тільки язиком до піднебінням) і зразу ж споживати;

Прийнявши Святе Причастя, чекати поки платком витеруть наші уста (а якщо цього немає кому зробити, то треба це зробити самим). Тоді з благоговінням цілуємо нижню частину Чаші (як ребро Христове);

Неможна доторкатись до Чаші руками, і цілувати руку священика;

Біля Чаші хреститися не бажано;

Потім відходимо запивати теплотою і стаємо на своє місце у храмі, чекаючи закінчення Божественної Літургії;

Тільки після цього всього можна розмовляти;

Причащатися можна тільки один раз і день, і тільки після сповіді;

В день причастя не прийнято ставати на коліна, лише за винятком поклонів перед Плащаницею Христовою, у Велику Суботу, колінопреклонних молитов у день святої Троїці;

В день Причастя також забороняється плювати;

Потрібно також вислухати в храмі або прочитати дома подячні молитви після Святого причастя;

Необхідно потурбуватись про те, щоб своєю поведінкою у повсякденному житті якомога довше утримати в серці дорого гостя – Спасителя нашого Ісуса Христа.

Причащатися необхідно якомога частіше, принаймні кожен раз у чотири пости, та в день тезоіменитства (іменин), в крайньому випадку – один раз на рік (бажано у Великий піст „чотиридесятницю”). Деякі побожні християни зберігають благочестивий звичай – вони Причащаються після сповіді у всі великі християнські свята.

д) Таїнство Єлеосвячення (Єлеопомазання, маслосвяття, соборування)

„Чи страждає хто з Вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Нехай співає псалми! Чи хворіє хто з Вас? Хай покличе посвітерів церкви і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє ім'я і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться. Отже, признавайся один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб Вам уздоровитись. Бо дуже могутня, ревна молитва праведного!”. Так описує про дію та значення Тайни Єлеопомазання Апостол Яків у своєму посланні в 5-му розділі з 13 – по 16-й вірші. І святий Апостол і Євангеліст Марко пише: „і багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували – і оздоровляли (Мрк. 6, 13). За час свого земного життя, за час свого трьохлітнього служіння на землі, Ісус Христос багато зцілював і оздоровляв хворих, немічних та недужих. Коли ж Господь наш Ісус Христос доручив своїй Церкві велику справу спасіння людей, обіцяв дати на поміч свою непереможну силу, сказавши до Апостолів: „Збудую Церкву мою, і сили пекельні не подолають її”. (Мт. 16, 18). І ця сила незмінно перебуває в Церкві згідно ж його наступних слів: „І ось Я з вами в усі дні до кінця віку”. (Мт. 28, 20). І саме тому, Церква сьогодні продовжує зціляючу дію Спасителя, коли помазує вірних своїх (хворих) оливою, у святій Тайні Єлеопомазання.

В Таїнстві цьому, священик хрестоподібно помазує хворому частини тіла, бо Христос піклується цілою нашою істотою. За словами Апостола, що: „ваше тіло то храм Духа Святого” (І Кор. 6, 19).

Тайна це є не тільки для тих, що очікують смерті, а для всіх, що потребують Божого Благословення в Поважній недузі і бажають повернутися до здоров'я і оздоровлення душі та тіла.

Головний зміст співів і ектеній, творить молитва-формула до Бога про зцілення хворого і про відпущення йому гріхів „Отче святий, лікарю душ і тіл...”. Отже, єлеопомазання –це таїнство зцілення. Чин тайни Єлеопомазання зветься ще соборуванням тому – що його повинні звершувати сім священиків (тобто Собор). Священики правлять цей Чин тільки у світлих ризах (облаченнях). А коли не може бути сім священиків, то править кілька священиків, і в крайньому разі – один.

Це таїнство можна служити в домі хворої людини, або в Церкві, якщо хворий може ходити. Перед Таїнством належиться конче висповідатись: причащатись можна після соборування, а в разі заради страху смертного, - причастити потрібно до соборування.

Коли Таїнство звершується вдома хворого, то у кімнаті ставиться стіл так, щоб священик молився на схід або до ікон у хаті і відповідно гарно застелюється. На столі ставиться блюдо або будь-яка посудина з пшеницею, на неї посередині ставиться посудина з елеєм. Навколо в пшеницю втикаються сім свічок та сім маленьких помазків (патичків) для Помазання, обвитих в кінці ватою. Тут ще на стіл ставиться Святе Євангеліє і Хрест.

Якщо править один священик (бо на практиці це властиво) читає все те, що призначене сімом священикам і помазує Святим Єлеєм сім раз. Ті свічки, що в пшениці, запалюються за чергою читань Євангелія, - тобто котра Євангелія читається, то та свічка й запалюється. Так же само вживаються за чергою і помазки для Помазання.

Засвічена свічка горить уже до кінця Чину Маслосвяття.

Після закінчення тайни Єлеосвячення, хворий вклоняється священикові (або всім священикам) проказуючи: „Поблагослови (віть) – Отче Святий і прости мене грішного” (тричі) і взявши благословення і прощення, хворий прославляє Господа.

е) Таїнство Шлюбу

Православний катехізис митрополита Філарета, дає таке визначення шлюбу: „Шлюб – це таїнство, в якому при свобідній перед священиком і Церквою обіцянці молодого і нареченої взаємної подружньої вірності, благословляється їх подружній зв’язок, на подобу духовного союзу Христа з Церквою, і випрошується їм благодать чистої однодушності для благословенного народження і християнського виховання дітей”.

Таїнство шлюбу повинно відбуватися тільки в храмі, надзвичайно урочисто, в якому є глибока і повчальна символіка. Вінчатися потрібно до початку супружнього життя. Супружнє життя без благословення Церкви, тобто