Відносно цього Таїнства, існують церковно-канонічні перешкоди, тобто такі, які не дозволяють з якихось причин вступити в стан супружній, а саме (перелік причин):

Церквою не дозволяються четвертий і п’ятий шлюб.

Забороняється вінчатися особами, що знаходяться в близьких родинних зв’язках (тобто близькими родичами до четвертого покоління, тобто з троюрідними братом чи сестрою. Добре було б навіть не вінчатися з родичами далекими до 7-го покоління).

Не можна вінчатися нехрещеним, а також брати дружбів чи дружок (тобто свідків – хлопці та дівчата – друзі нареченого та нареченої, що засвідчують чистоту та вірність молодих), - нехрещених;

Церква не звершить Таїнства й тоді, коли одне із ново шлюбних брали шлюб з іншою людиною (якщо вона жива). Слід зазначити, що Церква благословляє на другий шлюб в разі смерті одного з подружжя, але навіть після такої втрати, бажано залишатися до смерті не вступаючи вдруге в стан супружий;

Давня християнська благочестива традиція забороняє шлюби між хресними батьками і хрещениками (тобто нанашка з філиною), а також між двома хресними батьками однієї дитини. Хоча власне кажучи, канонічних заборон до цього нема, але все ж таки дозвіл на такий шлюб може дати тільки правлячий архієрей.

Не дозволяється вінчатися тим, хто раніше дав монашу обіцянку, або прийняв рукоположення в священий стан;

Церква не благословляє шлюб, якщо хтось один з подружжя виявляє себе переконаним атеїстом, чи якоїсь іншої конфесії, що сповідує нехристиянську релігію і вважає лише б прийти в храм за проханням одного із подружньої пари чи батьків; таке таїнство священик звершувати не повинен. На це вимагається дозвіл архієрея.

Існують окремі дні та проміжки часу, в яких Таїнство Вінчання не звершується, а саме:

не протязі всіх чотирьох багатоденних постів;

під час Сирної седмиці (масляниці);

на світлому (Великодньому) тижні;

від Різдва Христового (7 січня) до Хрещення (Богоявлення: 19 січня);

на передодні дванадесятих свят;

по вівторкам , четвергам, і суботам на протязі всього року;

10, 11, 26 і 27 вересня (в зв'язку із строгим постом за ради Усікновення голови Йоана Хрестителя і Воздвиження Хреста Господнього.

На передодні престольних храмових днів – свят (в кожному храмі) своє свято;

І тільки через надзвичайні положення виключення з цих правил може бути зроблено з благословення правлячого архієрея. Є плачевні наслідки в зв'язку з тим, що коли подружжя хоче побратися, в батьки забороняють. Крім цього часто батьки, а особливо батьки-атеїсти, противляться саме цьому церковному шлюбу, і в такому випадку батьківське благословення може бути замінено священичим, а краще всього – духівника хоча би одного з подружжя.

Щоб вінчання стало святом і запам’яталось на все життя необхідно про це потурбуватись. В першу чергу необхідно звернутися до настоятеля, бажано місяць до весілля. На Західній Україні це називають „на заповіди” або „до урудування”, тобто, коли молодята узгоджують зі священиком день Вінчання (як правило воно відбувається впереддень Весілля, завчасно, і саме тепер священик дає настанову молодятам, повчає та наказує. Назва „на заповіди” означає, що священик три неділі підряд (до весілля) читає заповіді, приблизно такого характеру: „Намірені вступити в стан супружий: молодий (читає прізвище, ім'я, по-батькові, рік народження, місце проживання) з молодою так само: (прізвище, ім'я, по-батькові, рік народження, місце проживання). Хто б знав, дорогі брати та сестри про якісь перешкоди, які б не дозволили молодим обвінчатися, прошу доповісти в Церковний Комітет”. Таке ж саме значення має і термін „до урудування”.

Перед виходом з дому до храму на Вінчання, майбутнє подружжя має взяти благословення на Таїнство у своїх батьків.

Прийшовши до церкви, потрібно пред’явити свідоцтво про шлюб зареєстрованого у ВЗАГС (відділ записів актів громадянського стану), тому реєстрація у ВЗАГСі повинна бути здійснена швидше до Вінчання. Потрібно в Церкву взяти з собою рушник (вишитий) на якому будуть стояти молоді. Обручки (перстні) потрібно наперед віддати їх вінчаю чому священикові, щоб він освятив їх покладенням на Престіл. Бажано щоб були нагрудні хрестики. У молодої щоб обов’язково була фата (головний убір).

Ввійшовши в храм, майбутнє подружжя стає при вході в храм: наречений з правого боку, а наречена – з лівого і, в такому ж порядку стають дружби та дружки.

Чин вінчання. Йому передують запитання священика до молодих, чи по своїй добрі волі, і чи не з примусу, та чи з твердою думкою та наміром вони хочуть повінчатися: чи не обіцяли одружитися з іншими. Потім за спільною згодою, священик веде наречених до тетраподу при співі 127 псалма „Блаженні всі, що бояться Господа...” Звучить велика ектенія, та молитви, в яких священик закликає: Боже благословення на молоде подружжя. Далі слідує чин Заручин. З відповідною молитвою священик тричі благословляє обручками молодих і тричі перемінює обручки у їхніх руках, накладаючи перстень на четвертий палець правої руки. Тоді наречені міняються перснями. Кругла обручка символізує вічність, а обмін обручками нагадує молодим про їхню спільну долю.

Далі до місцевих звичаїв відбувається присяга. Заручений і заручена стають на коліна (на рушник) перед тетраподом і кладуть праві руки на Євангеліє. Священик покриває руки єпітрахілем, притримуючи зверху рукою, і проказує вголос присягу, спочатку нареченому, а потім нареченій. Слова присяги (за священиком) заручені обов’язково повторюють. Після молитв,