Диякона висвячує архієрей після Євхаристійного канону. Після особливого чину новопоставленого облачають в дияконській одежі, та архієрей виголошує „аксіос”, що в перекладі з грецької – „достойний”, тобто достойний стати на шлях служіння Богу.

Священика висвячує один єпископ, на Божественній Літургії після Херувимської пісні. Ставленик у сан священика є, дияконом, і до часу висвяти приймає участь в Службі Божій як диякон. Але після трьохразового обходу навколо престолу і співу тропарів, диякон стає на коліна, бо при хіротонії на диякона, ставленик стає на одне (праве) коліно, праворуч престолу, поклавши руки на престол. При трьохразовому обході навколо престолу, звучать відповідні тропарі. Потім кандидата облачають в священницькі одежі, після відповідних молитов, і він бере участь в подальшій відправі Літургії як ієрей, тобто священик.

Єпископа висвячують два, або три єпископи на Божественній Літургії після співу Трисвятого, тобто „Святий Боже...” як пише в своєму катехізисі Митрополит Михаїл (Хороший) – тоді архієреї кладуть на нього святе Євангеліє словами вниз, як знак руки Христової і свої руки. Старший єпископ виголошує відповідні молитви, новопоставленого облачають в архієрейські одежі, і він бере участь в Літургії, як архієрей.

18. Поняття про треби. Поведінки віруючих під час їх звершення.

На своєму земному шляху, людина дуже часто зустрічається з різними потребами, та попадає час від часу в різноманітні ситуації в яких потребується Божа допомога. Тому і Церква, як така, що веде людину до спасіння і допомагає її від різних відчаїв та падінь в спокусу, пропонує ряд чинопослідувань, які просять у Всевишнього помочі для даної особи, чи багатьох людей.

Основні види треб (чинопослідування освячень чи молебні), - це молитви за живих, померлих, а також різного роду освячення предметів чи продуктів харчування.

Церква своєю послідовністю освячує весь уклад людського життя, у тому числі й ті предмети, якими користуємося і ту їжу, яку споживаємо. Освячення їжі (окремих продуктів) буває по певних днях, наприклад: на Великдень (Пасху) освячується: пасха, молочні продукти, яйці; а в свято Преображення (19 серпня) – освячуються овочі. Церква освячує і благословляє також і багато іншого, наприклад:

стихії – воду, повітря, вогонь і землю;

житла та інші місця помешкань – дім, монастир, корабель, дім що будується, автомобіль і т.інше;

їжу, предмети побутової та господарської діяльності – зерна і плоди рослин, криниці, пасіки та багато іншого;

початок та закінчення якоїсь діяльності – навчання, поїздок, посіву, жнива, будівництво будинків і т.д.;

духовне і тілесне здоров'я людини (молебень про зцілення хворого) і таке інше.

Тут подано перелік різного роду благословень і освячень, більшість яких здійснюється поза межами храму. А в самому храмі виконуються декілька основних треб: молебень за здоров'я, молебень за всяке прохання, за подорожуючих, за тих хто перебуває у війську, і т.д.). Слід пам’ятати, що молебні служаться після Літургії (якщо в цей день вона служиться) в храмі також поминають померлих за панахидою або парастасом. Також освячуються нагрудні хрестики та ікони.

Початок якоїсь справи, як наприклад: початок навчального року, або взагалі якоїсь великої справи, можна почати молебнем.

а) Молебень

Молебень – це особисте Богослужіння, яке звершується за проханням віруючих. Це коротка, проте наполеглива молитва за різні життєві потреби. Підчас молебня людина, або дякує Богу, або прославляє Його за милості, або їх просить. Молебень служиться в різних випадках: радості і в смутку, страдаючи з горя чи радіючи щастю. Свята Церква своїми усердними молитвами старається допомогти нам в усіх наших починаннях, благословити наші добрі діла, наші вчинки.

Крім особистих молебнів, існують і всенародні (загальні) молебенні співи. Церква зберігає багато таких молебнів - водосвятний та новорічний; підчас безперервного дощу та в час засухи.

На молебнях ми звертаємося за допомогою до Спасителя нашого Ісуса Христа, до Пресвятої Богородиці, до свого Ангела-Хоронителя, а також до святих Божих угодників. Замовляючи молебень, ми подаємо записку (дивитись пункт 15 „в”) з іменами тих, за кого він буде звершуватись. Той, хто замовляє молебень, обов’язково залишається і вислуховує його та молиться разом з присутніми на ньому. Можна купити Свічку (або декілька свічок) і поставити їх біля ікони святого, до якого звертаємось з проханням у молебні.

По нашій вірі, Господь подає Свою допомогу, деколи і дуже вчасно – після молебня, коли молитва спрямована з твердим впевненням, вірою, з щирою і гарячою молитвою, а також з чистим і смиренним серцем.

б) Акафіст

Акафіст – це велика літургічна поема, яку служиться стоячи (так каже сама назва в перекладі з грецької „акафістос”, „несідальний”. Акафісти в Україні дуже поширені, їх читають вдома (приватно) як особисту молитву, а найбільше – в храмі. Акафіст складається з 12-ти пісень, а в свою чергу, кожна пісня складається з – кондака та ікоса** Кондак та ікос – коротенькі піснеспіви, які відкривають сутність свята, або похвалу святому. Різниця між кондаком та ікосом та, що кондак охоплює загальну тему, яка уже ширше розкривається в ікосі. , в сього акафіст складається з 25-ти окремих пісень, - так по розташуванню по-порядку 24-х букв грецького алфавіту.

Перша частина акафісту – історичний зміст у якій говориться про історію втілення та перші роки життя Ісуса Христа, Матері Божої, чи святого. Друга частина – догматичний і моральний зміст; крім того відзначується багатство дарувань благодаті Божої; оспівуються правди віри про дану