На жертівнику знаходяться такі святі сосуди:

а) Дискос (з гр. діскос) - глибоке блюдо, на яке кладеться Святий Агнець, тобто та частина просфори, що на Літургії після призивання Святого Духа перетворюється на правдиве Тіло Христове. В різних місцях при відправі Святої Літургії дискос являє собою то вертеп, то ясла, де народився Христос, то гріб, в якому було поховане Його багатостражданне тіло.

б) Чаша (потір) - посуд для пиття. Це священний сосуд особливої форми, в який під час проскомидії вливається виноградне вино, з'єднане з водою, що на Літургії з призиванням Святого Духа перетворюється на правдиву Кров Христову.

Чаша і дискос під час Літургії переносяться з жертовника на Престіл для звершення Євхаристії.

в) Звіздиця (гр. остір) складається з двох металевих дуг, з'єднаних між собою гвинтиком. Звіздиця уведена в богослуження св. Йоаном Злотоустим для того, щоб на дискосі не змішувались часточки, зложені в певному порядку. Звіздиця означає ту звізду (зірку), яка привела мудреців до Вифлеему, до народженого дитятка Ісуса.

г) Копіє (гр. лонхі), що означає ніж з ручкою, гострий з обох боків, зроблений у вигляді копія. Вживається для виймання з просфори часточок ангця та проколювання його. Копіє знаменує собою те копіє (спис), яким римський воїн пробив бік (ребро) Ісуса Христа.

г) Лжиця (гр. лабість) - маленька ложечка з хрестиком на кінці (зверху) ручки. Вживається для причастя мирян. Лжиця символізує ті кліщі, якими серафим взяв вуголь від небесного Вівтаря, торкнувся ними уст пророка Ісайї та очистив їх (Іс. 6, 6). Вуголь Тіла і Крові Христових очищає тіло й душу вірних.

д) Губка (гр. моуса) - висушена морська водоросль, яка вживається для витирання св. сосудів та збирання часточок з дискоса. Вона символізує ту губку, якою воїни поїли Ісуса Христа оцтом, змішаним з жовчю.

е) Покрови. Вживаються для покриття дискоса і чаші, їх буває 3. Одним накривається дискос, другим - чаша, а третім - обоє разом (і дискос і чашу). Перші два називаються покрівці, а третій - покров. Покров і покрівці переважно називаються воздухами. Під час Символу Віри на Літургії священик великим воздухом (покровом) зворушує повітря, чим символізує землетрус, який стався під час Воскресіння Ісуса Христа. Порушення воздуха ще символізує віяння Святого Духа. Покрови на проскомидії символізують пелени Дитятка Ісуса. А після «Херувимської» їхнє символічне значення таке:

1) Сударь, котрим була оповита голова Ісуса Христа; 2) Плащаницю, якою, було оповите тіло Христа; 3) Камінь, привалений до дверей гробу.

За жертівником ставиться хрест з Розп'яттям Спасителя і лампадка.

На святому Престолі завжди стоїть дарохранительниця, цебто скринька, в якій знаходяться часточки Святих Дарів для причащання хворих, а також напередсвячені Дари. Інакше дарохранительниця називається ковчегом і служить, як згадка про Ковчег Заповіту старозаповітньої Церкви, в якому зберігалась Божа Святиня.

На Святому Престолі завжди лежить Антимінс. Слово «антимінс» походить від грецького «замість» і латинського «стіл» і означає «що замінює Престіл». Так називається освячена хустина з зображенням покладення Спасителя до гробу (в давнину на антимінсі зображався хрест). Антимінс завжди освячується архиєреєм, а іноді посвячується замість Престолу, від чого й назва «що замінює Престіл». В антимінс вшито часточку святих мощів в пам'ять того, що храми в давнину будувались над мощами святих мучеників. Антимінс розкривається на Престолі тільки під час Літургії перед Херувимською піснею, і на ньому звершується таїнство освячення Дарів. Антимінс завжди завивається в іншу хустину, яка зветься «ілітон», тобто обгортка.

На Святому Престолі лежать також Святе Євангеліє та Животворчий Хрест.

Як вже зазначено вище, вівтар - це найсвятіше місце у храмі Божому, місце перебування Бога. Через те світським людям не належиться входити до святого вівтаря без конечної потреби. А якщо це вже необхідно, то слід конче схилити голову та осінити себе хресним знаменням, бо проходимо біля найсвятішого місця (докладніше про це все описано в п. 10).

7. Священнослужителі та церковнослужителі

Православне богослуження відправляють законно поставлені на це особи, що складають церковну ієрархію трьох ступенів: єпископи, священики та диякони.

Для відправи Літургії всі священно- та церковнослужителі підготовляються як духовно, так і тілесно.

Священнослужителі:

Єпископ (архиерей), як наступник апостолів, є головним керівником Церкви своєї області як духовно, так і адміністративно. Він рукополагає пресвітерів і дияконів та відповідає за них. Призначає настоятелів та інших духовних осіб, в разі потреби знімає їх. Єпископ звершує всі таїнства і всі богослужбові відправи, також освячує миро й антимінси. В Службах Божих він являє собою Христа Спасителя, і йому потрібно віддавати найвищу пошану.

Священик (пресвітер, що в перекладі з грецької означає «старший») з благословення свого обласного єпископа провадить пастирське служіння в дорученій йому парафії. Звершує всі богослужбові відправи і всі таїнства, крім таїнства священства. Священик у своїй парафії є пастирем, наставником і першим порадником своєї пастви. Він є духовним отцем і вчителем віри Христової та доброго християнського життя. Священик є ангел (вісник) Господа Вседержителя, як каже Господь через пророка Малахію (Мал. 2, 7), бо він є посередник між Богом і людьми, як і єпископ, та відповідає за доручену йому паству. Тому священикові треба віддавати велику духовну пошану заради Христа Господа.

Диякон. Диякон є найближчим помічником як єпископа (протодиякон), так і священика на богослуженні. Він також є помічником настоятеля в навчанні віри членів парафії. Диякони виголошують єктенії на богослужбових відправах, і