Ісуса Христа після Його хрещення; Свічка перед Євангелієм – Предтечу Йоана; а частина Літургії від читання Євангелії до Великого Входу, - зображує трьохлітню проповідь Спасителя до страждань. Великий Вхід на Літургії Вірних символізує святковий вхід Господа від Вифанії до Єрусалиму, а за іншої версією – хід від Єрусалиму на Голгофу, ще за іншою версією Великий Вхід символізує друге пришестя Господнє. Покладення Дарів на Престіл – погребення Господа, при якому священик і диякон символізують собою Йосифа і Никодима; покрівці – похоронні пелени і плащеницю, кадило – аромати, опущена завіса - вшестя Ісуса Христа до аду, а закриття царських воріт – закриття гробу Господнього і сторожу при нім; підняття воздуха зі Святих Дарів – відвалення каменю від дверей гробу при воскресінні Господа; порушення воздуха над Св. Дарами (під час співу „Вірую...”) – землетрус, який стався при воскресінні, а разом і зішестя Св. Духа на Апостолів. Звершення Таїнства і причастя нагадує Тайну Вечерю Ісуса Христа, Його страждання, смерть і погребіння. Відкриття завіси, відкриття царських воріт і вихід зі Св. Дарами, - знаменують явлення Ісуса Христа після воскресіння; останнє пред’явлення людям Св. Дарів – вознесіння Ісуса Христа. Деякі з цих символів, які приписуються Літургії, безсумнівні, тому що вказуються в самім чині Літургії. Наприклад: ніхто не сумнівається, що священнодія Євхаристії і Причастя Тіла і Крові Христових служить не тільки згадкою, але самою дією того, що Сам Христос звершив на Тайній Вечері.
При поясненні Літургії та поведінці на ній, я не зупинився на цих символах, бо моєю метою було розкрити пояснення назв Літургії та зосередитись на поведінці при цих Літургіях.
15. Основні зауваження щодо поведінки в храмі.
а) Вам потрібно...
Як згадувалось вище, в храмі потрібно вести себе дуже пристойно, благовійно, так щоб не осквернити велич святині, і не накликати на себе гнів Божий.
Приходити на Службу Божу потрібно завчасно, десь за 5-10 хвилин до початку. (Бажано, звичайно, так робити відносно всієї відправи що має служитися).
При вході в храм мужчини знімають головний убір (шапки), згідно з постановою Ап. Павла: „Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога...” (І Кор.. 11, 7).
Жінки, на відміну від чоловіків, входять в храм з покритою головою, згідно слів Ап.Павла: „і кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена”. (І Кор.. 11;5).
Слід також пам’ятати, що жінці потрібно пристойно одягатися, відповідно до свого жіночого стану, не вдягати чоловічих одеж та утримуватись від різкого роду закрашень, бо це ж таки храм Божий!..
В храмі не належиться тримати руки в кишенях та без потреби ходити по храму.
Сидіти в храмі дозволяється тільки по причині хвороби, сильної втому, чи старості.
б) Свічка
Важко собі уявити будь-який храм, в якому б не світили і не горіли свічки. Та й навіть каплички чи то будь-якого поставленого хреста.
Фактично, з малої воскової свічки починається наше практичне, зовнішнє християнство; так звикають до обряду. Блаженний Святий Симеон Солунський, як пояснювач Літургії ХV століття, говорить: „чистий віск означає чистоту і непорочність людей, які його приносять. Він приноситься в знак нашого розкаяння в упертості і самовільності. М’якість і гнучкість воску говорить про нашу готовність слухатися Бога.”
Церковна Свічка – це символ молитви віруючої людини. Свічки, які горять в храмі, являються виявленням благоговіння віруючих що моляться, їх любов і Жертви Богу, а також і радість духовного свята Церкви. Свічки своїм горінням, нагадують про невечірнє світло, яке у Царстві Небесному веселить душі праведників, що угодили Богу.
Свічка, яка горить перед іконою – це знак нашої віри і надії на благодатну Божу допомогу, яка завжди посилається всім, хто з вірою і молитвою з’єднується з Господом і Його святими. Звичайно зовсім не годиться ставити свічку формально та з „холодним” серцем. Зовнішня дія повинна обов’язково бути доповнена молитвою, хоча б найпростішою, своїми словами.
Без церковної свічки не обходиться Богослужіння, тому запалена свічка є присутня на багатьох церковних службах. Її тримають в руках новохрещенні і ті, які спричинилися стати в стан супружий (тобто в Таїнстві Шлюбу). При великій кількості запалених свічок звершується чин похорону. Прикриваючи вогонь свічки від вітру, богомольці йдуть на хрестний хід.
Немає також обов’язкових правил відносно того, куди і скільки можна ставити свічок. Їх покупка – це маленька жертва Богу, яка є добровільна і цілком доступна.
В деяких храмах при вході є застереження такого змісту: „просимо користуватися в храмі свічками, придбаними тільки в нас”. Певна річ, що коли людина приносить з собою свічку, вона й не знає, що ця свічка може й неосвячена?
Купуючи в храмі свічку – ви можете бути цілком впевнені в тому що вона освячена і благословенна.
Разом з тим що є у Православній Церкві, особливо підчас Таїнства Сповіді (Покаяння), віруючий, що прийшов на сповідь, приносить незапалену свічку в знак надії одержати від Господа прощення за свої гріхи і як дар Йому. Цю свічку, підходячи до священика, можна поставити на аналой (де лежать Євангелія і Хрест), хоча цей звичай притаманний в більшій мірі на сході України.
в) Церковна записка
Майже кожний християнин котрий часто ходить до церкви, знає, що таке церковна записка – це карточка з іменами людей, яка подається у вівтар