Перш за все, на верху і посередині карточки пишіть за що молитися „за здоров'я” чи „упокій”;

Імена пишіть розбірливо, зрозуміло, акуратно;

Пишіть імена в родовому відмінку (на питання „кого?”) наприклад, - не Оля, Василь, Петро, - а: Ольгу, Василя, Петра і т.д.

Якщо хочете згадати священиків (чи священнослужителів), то вкажіть їх сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад: ієрея Миколая, протоєрея Димитрія, архієпископа Нікона); від найвищого сану до найнижчого;

Не потрібно вказувати прізвища, по-батькові, родинних значень, титулів, професій і такого іншого;

Якщо людина нехрещена, - в записку не пишемо: церква за нехрещених не молиться;

Не потрібно поминати за упокій людей святих Божих угодників, - тому що вони моляться за нас;

Згадуються в записці тільки ті, які носять християнські імена.

Записки, як правило, потрібно подавати до початку Літургії, або попередньо, так, щоб вони згадалися на проскомідії.

16. Богослужіння Православної Церкви:

а) Богослужби

У давні часи християни збиралися на молитву на протязі доби дев’ять раз. Через те у Православній Церкві повстало дев’ять засадничих служб, котрі мають своє символічне значення, а саме:

Вечірня – відправляється увечері. На ній ми дякуємо Богові за минулий день. Вечірня нагадує та охоплює період від створення світу до Благовіщення Пресвятої Діви Марії;

Повечір'я – (повечеріє) – відправляється звичайно після вечірні. Під час повечір'я ми милимо Бога, щоб Він дав нам, на сон грядущий, спокій тіла й душі;

Північниця – (полуношниця) – в минулі часи відправлялася опівночі, а тепер – служиться перед ранньою (утренею). В цій відправі Свята Церква нагадує нам про страшний суд Христа Ісуса, та будить нас до духовного бодріння;

Рання – (утреня) – відправляється рано і нагадує Різдво Христове та Його Воскресіння. В цій службі ми дякуємо Богові за минулу ніч, і просимо в Нього милосердя на наступний (наступаючий) день;

Перша година – (перший час) – служиться безпосередньо після ранньої (утрені), це є перша молитва на початку дня, підчас якої ми просимо Бога допомогти нам у сповненні (виконанні) заповідей Його;

Третя година – пригадує суд над Христом у Пилата і нагадує нам про Зішестя Святого Духа на Апостолів.

Шоста година – відправляється разом з третьою годиною, підчас першої частини Літургії, яка називається проскомідією. Шоста година пригадує про розп’яття Спасителя.

Дев’ята година – служиться перед вечірнею і пригадує смерть Спасителя на хресті;

Літургія – відправляється перед полуднем (обідом). Пригадує вона життя і науку Христа, останню вечерю і страждання Спасителя, як рівно ж його Воскресіння та Вознесіння. Під час Літургії відбувається таїнство Святого Причастя (Євхаристії), коли хліб і вино перетворюються у Найсвятіше Тіло і Кров Спасителя. (Про Літургію вже було сказано в попередніх пунктах).

В монастирях за приписом, ці служби звершувалися окремо одна від одної, кожна в окремий час доби, а саме:

північниця – опівночі;

утреня (рання) – зранку (перед світанням);

перша година – (за нашим часом) – у 7 год. ранку;

третя година – в 9 год. ранку;

шоста година – в 12 год. ранку;

Літургія, або обітниця – біля обіду;

дев’ята година – в 3 год. після обіду;

вечірня – ввечері;

повечір'я – після вечері (перед сном).

З бігом часу, виходячи з того, що люди мають заняття та роботу в особистому житті, то Церква вирішила звершувати всі дев’ять служб в три періоди доби:

зранку: північниця, рання, перша година;

перед обідом: 3-тя година, 6-та година і Божественна Літургія (або чинопослідування Зображальних, якщо не буває Літургії);

ввечері: 9-та година, вечірня, повечір’я.

Порядок церковних служб, які слідують одна за одною, повторюючись щодня, називається добовим колом.

Богослужіння за своїм змістом і за особливостями звершення церковних служб поділяється на два головних розділи: перший – охоплює період часу: всі неділі від Неділі всіх Святих до неділі митаря і фарисея; другий – від неділі митаря і фарисея до Неділі всіх Святих.

Також існує богослужінні тижневе (тобто з понеділка по п’ятницю), суботнє і недільне та святкове.

б) Облачення

Для звершення того чи іншого Богослужіння, Церковний Устав приписує кожному із чину священнослужителів і церковнослужителів одягатися (облачатися) у особливі одежі, які мають глибоко таємниче та символічне значення. Навіть у земному житті, ми самі, а особливо у святкові дні стараємося одягатися не як завжди, а святково, якнайкраще. Тож хіба той, хто служить Літургію, хто стоїть біля Святого Престолу може бути одягнений у звичайному одязі? Звичайно що ні!

„Священнослужителі покладають на себе особливі одіяння для того, щоб відокремитися не лише від інших, але й від самих себе, нічого не пам’ятати в собі подібного до людини, яка займається повсякденними, житейськими ділами, і щоб нагадати разом з тим про всю велич справжнього служіння. Так одягаючись, вони уподібнюються і зовнішнім виглядом Св. Апостолом та їхнім найближчим наступником”.

У храмі все повинно бути спрямоване до того, щоб людина забула про все земне, а думала тільки про вічне – небесне. Тому то й Церква приписує всім церковно- і священнослужителям одягати при богослужіннях особливі одежі.

Кожна ступінь священства має своє облачення. При чому у склад облачення вищих чинів завжди входить облачення нижчих чинів. Наприклад: диякон, крім своїх одеж, одягається в одежі читця;