Реферат

на тему:

“Предмет, структура і завдання курсу “Релігієзнавства”

План

1. Предмет курсу "Релігієзнавство".

2. Основні релігійні концепції та їхня загальна характеристика.

1. Предмет курсу "Релігієзнавство".

Релігія — це складне соціальне і духовне явище, корені якого ви-ходять з глибинних теренів суспільної історії. Соці-альна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства — певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим. Про-цеси прогресивних змін або занепаду духовних цінно-стей в цілому всього суспільства неодмінно познача-ються і на історичній еволюції релігійних вчень, зміст яких становить основу релігійних вірувань. Звідси ви-никає необхідність комплексного вивчення релігійних вчень з врахуванням їхнього догматичного змісту й тих суспільних факторів, що обумовлюють історичні особливості виникнення і функціонування тих чи ін-ших релігійних ідей.

У релігієзнавстві виділяються два важливі напря-ми, або розділи, — теоретичний та історичний. Тео-ретичне релігієзнавство складається з філософських, соціологічних і психологічних аспектів. Історичне ре-лігієзнавство вивчає історію виникнення і еволюції окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому вза-ємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.

Обидва напрями складають цілісну систему нау-кового дослідження релігії. Однак теоретичні й істо-ричні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сут-ність релігії та її функції.

Таким чином, одним з предметів релііієзнавчої теорії виступають релігійні вчення — складова части-на релігійного комплексу. Підкреслимо: релігієзнав-ство і релігійні теорії за своїм змістом не можуть пов-ністю збігатися. Релігієзнавство — це галузь науки, що досліджує феномен релігії, а релігійні вчення належать до системи богослов'я (теології), де тео-ретично обґрунтовуються релігійні цінності.

Однак, крім цих протилежностей, які протистав-ляють наукові принципи релігієзнавчої теорії і бого-словські концепції, релігієзнавство і богослов'я мають деякі спільні риси, оскільки вивчають (відповідно з наукової та релігійної точок зору) одне й те саме явище — релігію та її інституції.

Релігієзнавство як комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релі-гії, механізм її соціальних зв'язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, впливу на особистість віруючих у контексті конкрет-но-історичних умов. На цьому рівні релігія вивчаєть-ся не як "залишок минулого", а як об'єктивний про-цес, що спирається на відповідні соціальні передумо-ви і фактори, відображаючи їх в своїх догматах. Отже, релігієзнавство визначає релігію як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість.

Богослов'я у будь-якій формі виступає системою релігійно-догматичних доказів і обгрунтування над-природних, "абсолютних" істин, що випливають з не-обмеженої, надчасової природи Бога. Реліїійні вчення існують також у формі апології (захисту) віровчення і культу від інших релігійних (конфесійних) впливів, руйнування з боку наукового світогляду. Разом з тим богослов'я не ізолюється повністю від суспільства. За допомогою своєї соціальної доктрини реліїтйні авто-ритети формують суспільну позицію церкви, вимагаючи від віруючих здійснення конкретних соціально-корисних дій, залучаючи до церковних організацій нових членів з різних прошарків суспільства.

У порівнянні з релігієзнавством — системою нау-кових знань — релігійні теорії не виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики, а нав-паки, стверджують богопоходження суспільства. Су-спільство в релігійно-докгринальній Інтерпретації ви-ступає лише як момент, результат "еманації" (прояву) сутності Бога, його творчої потенції. Виходячи з цих принципових положень, релігійна думка ставить су-спільний прогрес у пряму залежність від кінцевої реа-лізації релігійних істин, що викладені в різних церков-них документах і канонічних книгах.

Таким чином, релігієзнавство і богослов'я — це протилежні, хоча і зв'язані спільним предметом до-слідження, типи світоспоглядання і світосприйняття, різні системи оцінки духовних культурних цінностей. Тому їх не слід ототожнювати.

Особливого значення набувають питання відно-шення релігієзнавства до атеїстичної теорії та ідеоло-гії. Атеїстичні ідеї і норми оцінки релігійних явищ, як відомо, за часів панування тоталітарного режиму в Україні клалися в основу антирелігійної й антицерков-ної політики. Це призводило до порушення прав лю-дини, а конституційний принцип свободи совісті ли-ше декларувався, що породжувало значні деформації в духовному житті суспільства, правовій політиці держави, створювало напруження у відносинах між віруючими і невіруючими.

Певний час релігієзнавство розвивалося в лоні атеїстичних знань і вважалося їх складовою частиною. В сучасних умовах релігієзнавча наука є самостійною теоретичною дисципліною і за своїми принципами та методами корінним чином різниться від атеїзму.

На відміну від атеїстичних поглядів релігієзнав-ство вивчає релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних, філософських і психологічних проблем. Тому необхідно звернути увагу на конкретні галузі релігієзнавчої науки.

Ядром теоретичного релігієзнавства виступає "фі-лософія релігії". Під останньою розуміється філософ-ське пояснення релігії. В сучасній філософській думці існують два напрями обгрунтування філософії релігії: ідеалістичний (релігія визначається як центральне су-спільне явище, в релігійній свідомості відображається зміст потойбічних, надприродних факторів) і матеріа-лістичний (релігія є суспільно-історичним продуктом з її внутрішніми закономірностями розвитку). Від іде-алістичної філософії слід відрізняти релігійну філосо-фію. З цієї причини неможливо ототожнювати філо-софію релігії, яка, наприклад, випливає з корінних принципів філософського ідеалізму (об'єктивного чи суб'єктивного), з конкретною формою релігійної фі-лософії. Сучасна релігійна філософія представляє су-купність різних напрямів і течій, які розвиваються у християнстві, ісламі, буддизмі та інших розвинутих релігійних системах.

Безумовно, релігійна філософія у будь-якій формі виступає специфічним різновидом ідеалізму. Однак вона спирається не на теоретичні постулати філософ-ське-ідеалістичних систем, а на вихідні принципи ві-ровчення конкретної релігії. Між раціональними фі-лософськими постулатами і релігійними, містифіко-ваними принципами віровчення існують досить знач-ні розбіжності, які не слід ігнорувати.

Релігійна філософія з теологічних позицій також вирішує певні суспільно-політичні й соціальні проб-леми, прагне вплинути на практичну