У сучасній ідеалістичній філософії та релігієзнавстві виокремлюються три основні концепції, що поясню-ють сутність і природу релігії: а) об'єктивно-ідеаліс-тична; б) суб'єктивно-ідеалістична; в) натуралістична (біологізаторська).

Домінуючою є об'єктивно-ідеал істинна концеп-ція релігії. Вихідним її принципом при поясненні ре-лігії стало визнання наявності надістотного джерела: Бога, "абсолюта", "трансцендентного", "світового ду-ху". Цей постулат поєднує теологів усіх основних хри-стиянських конфесій: католицизму, протестантизму, православ'я і філософів-ідеалістів, які формально знаходяться поза конфесійними межами. Якщо хрис-тиянські теологи надістотним джерелом релігійної ві-ри вважають християнського Бога, сутність якого ви-знається у відповідності з "символом віри", то філо-софи-ідеаліети під таким джерелом розуміють якийсь об'єктивний духовний початок, що у кожній об'єк-тивно-ід балістичній істерико- філософській системі має власну назву. Таким чином, сутність релігії виво-диться з поняття (ідеї) Бога. Людина — це "творіння Боже", яке прагне до злиття з "абсолютом" (Богом). Отже, на грунті визнання надістотного і надприрод-ного джерела теологи й ідеалісти зводять питання про існування і сутність релігії до питання про існування і сутність Бога. Обгрунтування релігії з цих позицій переходить в обгрунтування буття Бога.

У християнській теології й ідеалістичній філософії в обгрунтуванні буття Бога існують дві тенденції — раціоналістична й ірраціоналістична.

До першої належить неотомізм. Це найбільш впливовий напрям сучасної релігійної філософії. Наз-ва походить від імені середньовічного богослова Фо-ми (Тотаз) Аквінського (1225—1274 рр.) і набула по-ширення у країнах католицького віросповідання. Вчення Ф. Аквінського акцентує увагу на наявності у християнському одкровенні двох істин, якими мо-жна оволодіти за допомогою людського розуму і які за своєю природою є "надрозумними", тобто вихо-дять за межі пізнавальних можливостей людини. Відносно останніх фундатор томізму додавав, що вони "надрозумні", але не "протирозумні". Перші істини досліджуються за допомогою пізнання реаль-них речей І явищ, що оточують людину. Другі пізна-ються лише через одкровення Бога за допомогою Церкви.

Ф. Аквінський, використовуючи вчення Аристо-теля (384—322 рр. до н, е.), розробив систему п'яти доказів буття Бога засобами людського розуму на ос-нові вивчення природних явищ.

1. У світі все рухається, тому повинен існувати "першодвигун", яким і є Бог.

2. Одна природна річ обумовлює іншу; у світі іс-нує загальна причинна обумовленість. Такою "пер-шопричиною" є Бог.

3. Світ також складається з випадкових явищ. Ці явища не можуть існувати самі по собі, вони по-винні породжуватися необхідною причиною, тобто Богом.

4. Різні речі містять у собі й різні "ступені вдос-коналеності". Про них можна говорити лише у по-рівнянні з чимсь більш досконалим. Такою абсолют-ною досконалістю є Бог.

5. Розвиток світу підпорядкований якійсь певній меті. Отже, повинен існувати початок, що визначає напрям розвитку світу до означеної мети. Таким по-чатком є Бог.

Перелічені "докази" грунтуються на обмеженій метафізичній інтерпретації загальнофілософських проб-лем, що є характерним для епохи середньовіччя.

Сучасний неотомізм на об'єктивно-ідеалістич-ному філософсько-доктринальному рівні прагне син-тезувати у цілісну гармонійну систему такі принци-пи — віру і розум, релігію і науку. Неотомізм трактує світ як "реальне створіння Бога", який необхідно прийняти відповідно до його внутрішніх законів. Нау-ка—це нижчий вид знання, релігія — вищий. Наука, філософія та релігія вивчають одну й ту саму пробле-му, тільки на різних рівнях: розум, наука охоплюють лише сферу зовнішнього досвіду, а релігія володіє аб-солютною істиною.

Ірраціоналістичне "обгрунтування" віри у Бога є важливою тенденцією у сучасній теології і релігійній філософії, її представлено протестантською "неоор-тодоксальною" школою, що нерідко називають "діа-лектичною теологією" і "теологією кризи". Значним представником цієї школи був К. Барт (1886— 1968 рр.).

Протиставивши своє вчення томізму, К. Барт до-водив, що існування Бога не можна виявити за допо-могою розуму. Барт також заперечував можливість "природного одкровення", тобто "одкровення" Бога у природі та суспільстві. Відповідно заперечувалась і можливість "природної теології", "християнської фі-лософії". "...Бог християнства, — заявляв К. Барт, — не може бути присутнім у будь-якій можливій кон-цепції світу".

Раціоналізму Барт протиставив сліпу віру: в акті віри народжується пізнання. Віра — не суб'єктивний стан людини, а те, що йде від Бога і надається люди-ні через "одкровення".

Точка зору К. Варта розвивається іншими пред-ставниками християнсько-протестантської неоортодоксії — існування Бога не може бути досліджено за допомогою розуму. Тому наука протиставляється вірі. Протестантська теологія, наприклад, вважає, що віру можна зрозуміти лише через "одкровення". Раціо-нальне мислення можна інтерпретувати, лише вихо-дячи з його засад у людському розумі.

Аналогічні ірраціоналістичні тенденції присутні й у сучасному православ'ї. Віра характеризується як внутрішній психологічний акт. По відношенню до неї аргументація буття Бога є щось зовнішнє, від чого сама віра не залежить. Тому віра — це засіб ірраціо-налістичного, містичного "прилучення до Бога". Віра відмежовується від знання про Бога. Бог недоступний людському розуму. Проте православні ідеологи, на відміну від протестантських, не обмежуються різ-ницею між Богом і світом, Богом і людиною, навпа-ки, вони прагнуть побудувати антропологію, тобто вчення про людину як частину християнської філо-софії.

Спроби ірраціоналісгачного обгрунтування надіс-тотного джерела релігії властиві сучасній західній іде-алістичній філософії, яка тісно поєднана з теологією. Прикладом такого синтезу є праця німецького тео-лога і релігієзнавця Р. Отто (1869—1937 рр.) "Свя-те", що має певний вплив на сучасне західне релі-гієзнавство.

Р. Отто прагне поєднати психологізм і суб'єк-тивізм з теологією. Він наводить такі принципові по-ложення власної концепції:

а) реально існують об'єкти релігійного поклонін-ня — "святе", "трансцендентне", "зовсім інше". Во-ни не мають нічого спільного з реальними об'єктами, що оточують людину;

б) релігія — це зустріч людини зі "святим", що породжує у психіці особливі відчуття