Нетрадиційна релігійність та Україна.
Нині в Україні набули поширення так звані нові культи або релігії "нового" віку. Ці новоутворення у духовному житті суспільства у 60-і роки виникли й поширилися у СІЛА, а згодом у Західній Європі. Дана нетрадицій-на релігійність небезпідставно може розглядатись як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів у масовій свідомості Заходу, як несподівані метаморфо-зи, що їх переживає релігія в сучасному світі. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними при-чинами і мають спільні характерні ознаки й особли-вості.
Тому є потреба в роз'ясненні широкому загалу особливостей подібних культів, їхньої суті й про-явів.
Дивні випадки, пов'язані з вірою в Бога, дедалі частіше почали з'являтися на сторінках преси, зокре-ма американської. Поліцейський з міста Арлінгтона зупиняє машину і вимагає у водія пред'явити доку-менти, але той заявляє, що документів у нього нема, оскільки він з Церкви Армагедона, в якій не визнаю-ться офіційні імена, а дату і місце свого народження вони вказати не можуть, бо вважають себе "вічними створіннями".
Театральний постановник з Нью-Йорка оголошує себе Христом і знаходить багато послідовників. Коли один з них помирає, псевдо-месія протягом трьох мі-сяців молиться над трупом для його воскресіння.
Поліція примушує поховати небіжчика. На знак протесту "Христос" викидається з вікна хмарочоса.
Групи молоді чекають у безлюдних місцях прихо-ду спасителя з космосу, інші практикують колективне бичування з метою вигнання диявола, треті вперто відмовляються від будь-якої медичної допомоги, на-віть від носіння окулярів.
І все частіше такі факти почали втрачати характер винятковості, невинних дивацтв. Як з'ясувалося, за останні 20—30 років у СІЛА утворилось близько 1000 таких організацій, нерідко з найнесподіванішими і екстравагантнішими способами поведінки і діяльнос-ті. Певна подібність між ними дає змогу розглядати їх як конкретні форми єдиного руху, викликаного гли-бокими зрушеннями в світосприйманні населення країни.
У чому ж полягають характерні спільні риси но-вих культів, які дозволяють твердити про невідпо-відність їх традиційним релігійним течіям?
Однією з таких рис є ігнорування "респектабель-них" церков, гучне викриття їх як прислужників "ду-ховного Вавилона". Апеляція до окремих сюжетів та епізодів священних книг використовується скоріше як вихідний матеріал для побудови власних фантасти-чних доктрин, пройнятих нестримним самозвеличен-ням. Іншими словами, культи майже або зовсім не пов'язані з уже існуючими в країні релігійними течія-ми. Другою властивістю є специфічний соціальний склад. Раніше до "месій" і "пророків" головним чи-ном тягнулися люди з найменш забезпечених і осві-чених верств, особливо літні. Останнім часом в куль-тах більшість становлять юнаки і дівчата з білого се-реднього класу, причому, як правило, ті, що мають хорошу освіту.
Серед культів значне місце посідають "східні" групи та їхні різновиди, які нерідко користуються у своїх побудовах "східною" (буддійською, індуїстсь-кою) містикою.
Для цих релігійних утворень є характерним уяв-лення про лідера культу як про особливого, неповторного спасителя, небесного обранця. Так, лідер Цер-кви уніфікації Сан Мен Мун твердить, що він "роз-мовляв з учителями, включаючи Христа, і в мудрості перевершив їх".
Засновник "Сім'ї любові" сповістив своїх послі-довників, що мав спіритичні контакти з Распутіним (1872-1916 рр.), Жанною д'Арк (бл. 1412-1431 рр.) і навіть ухитрився десь в небесах "переспати" з однією духовною істотою жіночого роду, яку він атестував як "богиню". Не відстають від них й інші самозвані "пророки".
Особливістю культів є також прагнення духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей і уподо-бань, паралізувати особисту свідомість, що досягаєть-ся різноманітними засобами психічного впливу. Ха-рактерним для культів є й типовий спонукальний мо-тив у кар'єрі "месії", він вкрай тривіальний: це — гроші. Так, "Місцева церква" тільки за обов'язкові для новообернених платні курси щорічно одержує понад 400 тис. доларів. "Церква живого слова" воло-діє маєтком в 20 млн доларів. Стільки ж одержує "Рух Харе Крішна" від продажу своєї літератури. При цьому керівники культів не гребують навіть експлуа-тацією праці своїх послідовників, позбавляючи їх найнеобхіднішого.
Значне поширення нетрадиційної релігійності має вагомі об'єктивні причини. Становище загострюється також екологічними проблемами. У міжнародному житті є теж безліч проблем, що вимагають роз-в'язання. Проповіді лідерів культів зводяться в кінце-вому підсумку до пророкування кінця світу. Кріш-наїти вважають сучасну епоху "залізним віком". Мун твердить, що космічна боротьба із Сатаною, яка пе-редує наступу "доби завершення Нового Завіту", вже розпочалася. "Божі діти" призначили кінець світу на 1993 р. Сьогодні вчені і політики розмірковують про можливість загибелі людства. Ймовірно, саме тому найбільш екстравагантні й фантастичні заяви подіб-ного роду знаходять відгук у багатьох американців.
Такі настрої передаються і молоді. Доречно зазначи-ти, що "молодіжне" забарвлення культів також має власну причину зумовленості в об'єктивному стано-вищі. Саме молодь передусім стикається з матеріаль-ними труднощами. Ще не цілком сформоване світо-сприйняття юнаків і дівчат найбільш чутливо реагує на соціальну несправедливість. Вони безкомпромісні у відстоюванні своїх ідеалів і водночас найбільш без-захисні у разі краху. Нарешті, чимала частина молоді 60-х років пережила гостре розчарування у наслідках своєї діяльності, що сприяло становленню і розвит-кові нетрадиційних культів.
"Пророки" і "месії" відкидають офіційну ідеоло-гію і традиційні віровчення, постійно викривають хи-би суспільства. Але всі їхні проповіді та викриття не виводять за межі суспільної проблематики, а є, по суті, способом пристосування до неї. "Месіанський" бізнес має масу переваг. Не є обов'язковими академі-чна підготовка або диплом. Немає необхідності в фі-нансових вкладах, а матеріальні вигоди переважа-ють будь-яку реальність. Навряд чи
