На цих же підвалинах тримається світогляд "церкви сайєнтології", яка прагне синтезувати дві речі: основи природничо-наукових знань у галузі пси-хології та психотерапії й релігійні уявлення. Це до-зволяє використовувати релігійні забобони і нечітку свідомість людей, обтяжених власними психологіч-ними слабкостями. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла внаслідок певних віянь, заслуговує на де-тальніший розгляд притаманних їй властивостей, як одна з найбільших і найвпливовіших організацій не-традиційної релігійності.

Засновник "церкви сайєнтології" Лафаєт Рональд Хаббард народився 1911 р. в американському штаті Небраска. В роки другої світової війни він був мобілі-зований у воєнно-морський флот і брав участь у Філіпінській кампанії. Після демобілізації він пробував свої сили на літературній ниві, опублікувавши кілька фантастичних романів. Однак прибутки від цієї дія-льності не задовольнили колишнього морського офі-цера, і 1949 р. на лекції в Нью-Йорку він, за свід-ченням часопису "Тайме Мегезін", заявив: "Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось дійсно хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію".

Десь через рік було опубліковано книгу Л. Р. Хаббарда "Діанетика: наука про душевне здоров'я". Мо-зок представлений у цій книзі як хороша лічильна машина, котрій потрібний правильний детектор, який допомагає виліковувати психози, неврози і підвищу-вати "коефіцієнт інтелектуальності". В книзі роз'яс-нювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі неорганічні захворювання мозку і всі психотера-певтичні хвороби. Одночасно з виходом "Діанетики" Хаббард зумів організувати широку мережу психоте-рапевтичних сеансів, обіцяючи корінне поліпшення і удосконалення духовних здібностей.

Проте Хаббард не зупиняється на організації ба-нальних лікувальних сеансів, оточуючи їх глибокодум-ними розмірковуваннями й ритуалами, повними по-заземної таємниці. Через чотири роки у Вашингтоні з'являється Основоположна церква, створена послі-довниками Хаббарда, яких західна преса того часу характеризувала як "групу псевдонаукових містичних фанатиків".

Зупинимося на теорії Хаббарда, що являє собою суміш уривчастих відомостей про комп'ютерну техно-логію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм і з практикою східних релігійних наставників (гуру). Згідно з теорією, можна відкрити єдину причину пси-хозів, неврозів, насильств і розладу в соціальному житті, а також — у нежитті. Причина полягає у не-вмінні управляти роботою власного мозку, нерозу-мінні його "божественної сутності". Кожна подія в житті індивіда, згідно з Хаббардом, нібито вкладаєть-ся в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписую-ться повністю в цю структуру, випадають з неї і з-під влади індивіда, але опісля виявляються у формі ірра-ціональної поведінки, що не відповідає ситуації. Лі-кування передбачає виявлення таких подій (вульгари-зована техніка психоаналізу), потім їх локалізацію шляхом виявлення "електропсихометра" або "Е-вимірювача" Хаббарда, їхніх відбитків "енграм" і, нарешті, нормалізацію розумової діяльності, емо-цій, волі.

Створений Хаббардом прилад ("Е-вимірювач") складається з гальванометра, здатного фіксувати еле-ктропровідність шкіри, що змінюється від певного стану індивіда, і батарейки, з'єднаної з двома бля-шанками, що пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, хорошого здоров'я і найвищої духовної до-сконалості застосовуються сеанси "обробки" або "прослуховування". При цьому людина сідає навпро-ти інструктора і з'єднується з "Е-вимірювачем". Інст-руктор ставить різні запитання, пов'язані з минулим людини, яка на них відповідає. Вважають, що різке відхилення стрілки засвідчує крайнє збудження клі-єнта, викликане "усвідомленням" умов, за яких вона колись дістала психічну травму. Ці відкладені в сві-домості колишні хворобливі досвіди, душевні потря-сіння Хаббард назвав "енграмами". Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання, доки прилад не покаже, що реакція стала "нормальною" і відповідь не пов'язана з хворобливим станом психіки. Оскільки у житті людини є чимало складностей, то така практика може розтягуватися на багато місяців і навіть років. Сама людина без допомоги сайєнтологіч-ної церкви, мовляв, не здатна ні зрозуміти джерело "енграм", ні позбавитися їх. Вони отруюють її душе-вне здоров'я.

Хаббард постійно твердить, що виходить із суто наукових методів. Однак він жодного разу не зміг представити достовірних доказів. Звичайно, в деяких випадках подібні сеанси, особливо спочатку, справ-ляють благотворний вплив на стан людини: вона від-чуває душевний спокій, позбавляється колишньої нервовості, невиразного неспокою тощо. Тому наше завдання й полягає в тому, щоб пояснити механізм дії подібних процедур. Зазначимо, що маніпуляції по-слідовників Хаббарда відтворюють розроблену 3. Фрейдом теорію психоаналізу, але в граничне спрощеній і вульгаризованій формі. Йдеться про розуміння несві-домого, про душевні травми, про причини неврозів, про вплив дитячих переживань на психіку дорослої людини й т. п. Головне полягає в тому, що Хаббард так чи інакше відтворює принципову схему сеансів психотерапії, практиковану 3. Фрейдом і його послідов-никами: вишукування причин неврозу, виведення ко-лишнього досвіду на рівень свідомого, терапію сло-вом. Тому в тих випадках, коли сеанси клінічно пока-зані для певного захворювання, вони неодмінно справлять благотворний вплив.

1955 р. Хаббард проголосив себе пророком вчення про "тетана", особливого духа, який після смерті лю-дини переселяється до іншого тіла, і про "тета", ду-ховну першооснову руху і розвитку неживої матерії.

Це, безперечно, відкрите опошлення буддизму, його складної релігійної доктрини. З нього Хаббард бере, вульгаризуючи при цьому, одне з центральних поло-жень — уявлення про вічне переселення душ, або ін-карнацію. Використання