Сучасні організації вільнодумців.
Сучасні все-світні організації вільнодумців наслідували вікові тра-диції критики релігійного світогляду, клерикалізму а також різних форм містики і марновірства. Вони пред-ставлені Всесвітнім союзом вільнодумців, заснованим 1880 р. Згідно з уставом, союз полемізує з релігійною догматикою і мораллю, політичним клерикалізмом, обскурантизмом, виступає за раціоналістичний світо-гляд, свободу совісті, відділення церкви від держави. Союз друкує і розповсюджує свої періодичні видання.
Міжнародний гуманістичний і етичний союз (МГЕС) засновано 1952 р. першим президентом ЮНЕСКО Дж. Хаксі та Нобелівським лауреатом Дж. Бойд-Орром. Цей союз, штаб-квартира якого знаходиться у голландському містечку Утрехті, поста-вив собі за мету бути альтернативою догматичній тео-логії і релігії, що посилили свій вплив на людей у по-воєнні роки. За останні часи МГЕС перетворився на міжнародну організацію, що має філіали більш ніж у ЗО країнах світу, В його діяльності активну участь бе-руть багато відомих вчених, лауреатів Нобелівської премії, діячі культури, літератори і філософи. Серед них можна назвати Г. Гріна, У. Куайна (нар. 1908 р.), А. Айєрта (1910—1989 рр.) та ін.
Головний напрям діяльності МГЕС має два аспе-кти. Перший — розробка світської етики гуманізму на основі застосування наукової методології для кри-тичних досліджень і оцінки найновіших релігійних уявлень та боротьби проти клерикалізму. Особливу увагу МГЕС приділяє створенню глобальної етики як основи майбутньої світової спільності. Другий — ши-рока та інтенсивна просвітницька діяльність. МГЕС видає численні часописи, проводить конференції та круглі столи, організує теле- і радіопередачі, виступає з різними заявами і закликами.
Так, у СІЛА видається часопис "Вільне дослід-ження". Комітет наукових досліджень паранормаль-них явищ через часопис "Скептичний дослідник" ре-гулярно виступає з критикою астрології, парапси-хології, так званих нетрадиційних культів. Створено спеціальне видавництво "Прометей" для пропагу-вання ідей МГЕС. Загальновідомими стали такі його видання, як "Заборонений плід. Етика гуманізму", "Трансцендентна спокуса. Критика паранормальних явищ", "Життя без релігії", "Гуманістична альтер-натива", "Довідник скептика з парапсихології" тощо.
Діяльність обох союзів є повчальною і для ук-раїнської дійсності. З набуттям незалежності в Ук-раїні все більше нав'язується точка зору, що лише релігія (православна, католицька, протестантська — залежно від конфесійної приналежності популя-ризатора) може стати основою національного відрод-ження, а церква, в свою чергу, — основою станов-лення вітчизняної державності. Слова "вільнодум-ство" і "атеїзм" набувають в такому тлумаченні різко негативного значення. Такий підхід сприяв клери-кальному забарвленню деяких статей проекту нової Конституції України, в яких була відсутня правова га-рантія вільно ставитися до релігії або заперечувати її.
Зрозуміти подібний підхід не складно, бо він є своєрідною реакцією на варварське ставлення до української культури за радянських часів, викривлен-ня ролі релігійної спадщини, масові репресії духовенства і віруючих українських церков, на грубість і примітивізм так званого наукового атеїзму. Проте це не виправдовує появу нових крайнощів. Необхідно па-м'ятати, що критичне ставлення до релігії не є спад-щиною ленінсько-сталінського терору, а є давня і благородна течія в культурі, котра керувалася ідеа-лами вільнодумства, боротьби проти догматизму, не-вігластва і церковного деспотизму. Саме тому вона й має право на власних прихильників.
На XI Міжнародному конгресі МГЕС, який про-демонстрував розмах і життєвість вільнодумних, ан-тиклерикальних традицій на Заході, було про-голошено, що "зараз у Європі відбувається глибока гуманістична революція, пов'язана з секуляризацією суспільства, з домінуванням наукового світогляду, який стає основою глобальної етики світової спіль-ноти". І тому теза про незаперечну роль релігії у фор-муванні духовності і моралі доповнюється ідеалами світського гуманізму і вільнодумства, які в постійнім і толерантнім діалозі повинні йти у майбутнє. Безпе-речно, набутий досвід необхідно використовувати для виходу з тяжкої релігійної ситуації в Україні, досяг-нення міжконфесійної злагоди, цивілізованих від-носин між віруючими і вільномислячими людьми.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Авиценна. Книга знання // Избр. филос. произведения. — М., 1990.
Анаксимандр // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Анаксимен // Там само,
Бейль П. І/ Исторический й критический словарь. — М., 1968. - Т. 1-2.
Бекон Ф. Новий Орган // Сочинения. — М., 1972. — Т. 2. Боккаччо Дж. Декамерон. — М., 1980. Бруно Дж. О бесконечности Вселенной й мира. — М., 1936. Ван Чун /І Антология мировой философии. — М., 1969. — Т. 1. Вольтер. Философские произведения. — М., 1988. Гельвеций К. Об уме // Сочинения. — М., 1974. — Т. 1. Гераклит // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Герцен А. Письма об изучении природні // Сочинения. — М., 1985. -1.1.
258
Гоббс Т. Основи философии // Сочинения. — М., 1989. — Т. 1.
Гольбах П. Система природи // Избр. филос. произ-ведения. — М., 1964.
Дарвин Ч. Происхождение человека й половой отбор // Со-чинения. — М., 1953. — Т. 5.
Демократ // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. І.
Дидро Д. Племянник Рамо // Сочинения. — М., 1991. — Т. 2.
Дрогобич Юрій // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. — К., 1997. — С. 83—84.
Знгельс Ф. Анти-Дюринг // Сочинения. — Т. 20.
Знгельс Ф. К истории первоначального христианства // Со-чинения. — Т. 22.
Зпикур І/ Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Історія і теорія релігій та вільнодумства. — К., 1996.
Коллинз А. Философское исследование человеческой свобо-ди // Английские материалисти XVIII в. — М., 1967. — Т. 2.
Коперник Н. Очерк нового механизма мира // Антология мировой литератури. — М., 1970. — Т. 2.
Ксенофан Ц Фрагменти