У цьому контексті характерним прикладом є ви-никнення і функціонування "Білого Братства". Як відомо, діяльність "Білого Братства", керівники і чле-ни якого проповідують "кінець світу", загибель люд-ства, відмову від усіх людських цінностей, проводять свої обряди з порушенням встановленого законо-давством порядку, визнано протизаконною і рішен-ням виконкому Київської міськради від 11 березня 1992 р. в його реєстрації відмовлено.

У процедурному плані суд розглянув справу щодо припинення діяльності цієї релігійної ор-ганізації порядком позовного провадження, перед-баченого Цивільним процесуальним кодексом Ук-раїни, за заявою органу, уповноваженого здійсню-вати реєстрацію статусу даної релігійної організа-ції, або прокурора.

Закон також врегульовує випадки, коли і на яких підставах (частина 4 ст. 24 Закону "Про свободу со-вісті та релігійні організації") священнослужителі, ре-лігійні проповідники, наставники й інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними гро-мадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, ви-конанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю. Такі дії припустимі лише в тих релігійних організаціях, на запрошення яких прибули дані осо-би, і за офіційним погодженням з державним орга-ном, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

Законодавство про релігійні культи регламентує користування майном, яке є власністю держави, гро-мадських організацій або громадян.

Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі та майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими ор-ганізаціями або громадянами.

Культові будівлі та майно, які становлять дер-жавну власність, передаються організаціям, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням виконавчих комітетів облас-них та міських Рад народних депутатів.

Якщо культова будівля передається у користу-вання двом чи більше релігійним громадам за їхньою згодою, то з кожною громадою укладається окрема угода, де передбачається порядок і черговість корис-тування нею.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, пе-редаються релігійним організаціям і використовують-ся ними з додержанням встановлених правил охоро-ни і використання пам'яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з пи-сьмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділян-кою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Договори про надання у користування релігій-ним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Суперечки з питань щодо володіння та користу-вання культовими будівлями і майном вирішуються виконавчими комітетами обласних, міських Рад на-родних депутатів, їхнє рішення може бути оскаржено в суді у порядку, передбаченому цивільним проце-суальним законодавством України. На жаль, ці по-ложення закону в умовах відсутності міжконфесійної злагоди в Україні не завжди виконуються. Наведемо ряд прикладів щодо порушень цих положень.

Так, у м. Самбір Львівської області протягом 1990—1995 рр. між православною та греко-католиць-кою релігійними громадами ведеться суперечка за право володіння спорудою церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Прихильники обох конфесій не йдуть законним шляхом вирішення цих проблем, а вдаються до силових методів і самостійно захоплюють цю культову споруду.

У травні 1992 р. в райпрокуратуру надійшли ма-теріали про неправомірні дії віруючих у селах Бара-нівка та Куропатники Бережанського району Терно-пільської області. З матеріалів перевірки з'ясувалося, що у с. Баранівка 25 квітня 1992 р., тобто на Велик-день, група віруючих УГКЦ прийшла з священиком цієї конфесії, щоб провести обряд посвячення паски. Керуючись тим, що церква належала православній громаді, група православних, ставши біля брами цер-кви, намагалася вчинити опір групі греко-католиків, у зв'язку з чим виникла сутичка.

Подібний характер мали події у цей день в с. Куропатники. 25 квітня 1992 р. близько 13 години група віруючих з священиком греко-католицької кон-фесії прибула до церкви з метою провести релігійний обряд. Віруючі з числа православних, які користувалися цією культовою спорудою, перегородили дорогу двома вантажними автомобілями, щоб недопустити у церкву греко-католиків, і звернулися до них з про-позицією, щоб вони провели обряд посвячення паски наступного дня разом з священиком УАПЦ. Після цього віруючі УГКЦ провели обряд біля хреста, що знаходився поблизу церкви.

У законодавстві про релігійні культи гарантується у порядку, визначеному чинним законодавством, пра-во для виконання статутних завдань засновувати ви-давничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-буді-вельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а та-кож добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи (ст. 19).

Релігійна організація має право приймати на ро-боту громадян. Умови праці встановлюються за уго-дою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий до-говір.

У такому самому порядку реєструються доку-менти, що визначають умови оплати праці священ-нослужителів, церковнослужителів і осіб, які працю-ють у релігійній організації на виборних посадах. Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами проф-спілки (ст. 25).

Законодавство наділяє релігійні організації і гро-мадян широкими правами, які пов'язані зі свободою віросповідання. За ст. 21 релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільнодоступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, ша-новані в тій чи іншій релігії (місія, паломництво).

Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та про-цесії безперешкодно провадяться у культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, уста-новах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також