Чуттєвий світ у буддизмі позначається терміном "сансара", запозиченим буддистами з брахманізму. Переконувати віруючих Індії епохи формування буд-дизму в тому, що світ сповнений страждань, не було потреби. Це стверджували існуючі релігійні філо-софські традиції, це відчували прості люди на своєму життєвому шляху саме тоді, коли руйнувались вікові суспільні традиції: коли податковий прес вичавлював з людей усі життєві соки; коли на кожному кроці лю-дину підстерігала страшна перспектива розорення, зубожіння, рабства. За таких умов традиційно-релі-гійне критичне ставлення до чуттєвого світу знайшло своє повне завершення. Якщо брахмани обіцяли пер-спективу радісного щасливого життя тому, хто наро-дився раджею, багатим купцем, могутнім воєна-чальником у разі слідування релігійним діям, прине-сення жертв, то буддійські проповідники повністю заперечували існування життя без зла, без страждань.

Демон зла, бог смерті Мара пробував залякати "Просвітленого" страшними бурями. Щоб спокусити його радощами життя і змусити відмовитись від вка-зування людям шляху порятунку, він посилав до нього своїх гарних дочок. Сім днів (згідно з іншими твердженнями — чотири тижні) розмірковував Будда і все-таки переборов нерішучість. Неподалік Бенаре-са (нині Сарнат) Будда проголосив перед п'ятьма майбутніми учнями свою першу проповідь. В ній він стисло сформулював основні положення нової релігії, або, як кажуть буддисти, "привів у рух колесо дхар-ми". Протягом 40 років, оточений учнями, ходив він горами й долинами поблизу Гангу, творячи дива і проповідуючи своє вчення. Спочатку воно називалося дхармою (слід розуміти як закон життя). Потім нова релігія стала носити ім'я свого засновника — буддизм.

Помер Будда, згідно з легендами, у 80-літаьому віці в Кушинагарі (що, як твердять, відповідає су-часній Каспі) Будда, що лежав під деревом у позі ле-ва, звернувся до ченців і мирян з такими словами: "Тепер, ченці, мені нічого більше сказати, крім того, що все створене піддягає руйнуванню! Для врятуван-ня докладіть усіх зусиль!" Смерть Будди буддисти на-зивають досягненням великої нірвани. Згідно з кано-ном, Будда помер у день травневого повнолуння. Цю дату шанують, як дату народження та прозріння, то-му її називають "тричі святим днем".

Буддійська релігійна література нараховує багато тисяч творів. Канонічною вважається Тршіітака, що включає в себе 3 частини: віная-літака (міфи про Будду та його повчання); сутта-пітака (притчі й бесі-ди , Будди та його послідовників), абхідхарма-гатака (філософія буддизму).

Різноманітні школи і течії буддизму вносили по-правки до Трипітаки. Тому у 1871 р. в Мандалаї (Бір-ма) було скликано спеціальний собор, на якому 2400 делегатів шляхом зіставлення різних списків та перекладів Трипітаки створили її уніфікований текст. Пізніше його вирізьбили на 729 мармурових плитах, кожна з яких зберігалася у невеличкому окремому храмі. Так було створено своєрідну бібліотеку, яка зберігала канон і стала місцем, шанованим буддистаг ми всього світу.

Крім канонічної літератури, буддисти вважають корисною і неканонічну. В цілому це збірники біографії Будди або коментарі до канону; складалися вони у II—VIII ст. н. е. Найбільше неканонічної літератури було написано у IV—VIII ст. н. е. в період розквіту буддизму в Північній Індії і на Цейлоні.

Моральні заповіді буддизму (панчашила) мають характер заборон: 1) не вбивати жодну живу істо-ту; 2) не брати чужої власності; 3) не торкатися чужої дружини; 4) не говорити неправди; 5) не пи-ти вина.

Послідовник Будди не повинен відповідати злом на зло, має захищати інших від насильства, не мета-тися за несправедливість. Буддист спокійно, терпляче ставиться до зла, ухиляючись лише від співучасті в ньому. Положення буддизму про непротивлення злу насильством, заклики до терпіння примиряють віруючу людину з її долею, роблять її пасивною та покірною.

Перші буддійські громади складалися з жебрую-чих ченців. Вони носили простий одяг жовтого ко-льору (ознака нижчої касти), жили з милостині, їли один раз на добу — перед заходом сонця, тобто вели суворий, аскетичний спосіб життя. Чернечий буддизм отримав назву хінаяна. Але не всі послідовники Буд-ди погоджувалися бути ченцями, а залишатися "у миру". Вони склали другий напрям у буддизмі — ма-хаяну. їхні головні релігійні обов'язки — виконувати п'ять моральних заборон і жертвувати на користь чернечої громади. Основу буддійської релігійної орга-нізації (махаяни) складає група віруючих мирян, очолю-ваних ченцем, які групуються навколо певного храму.

Протягом VII—XIV ст. у Тібеті виникла і набула поширення така форма буддизму, як ламаїзм (лама — чернець) (20,6 млн). Його засновником є тибетський лама Цзонкаба (кін. XIV — поч. XV ст.). Ламаїзм, по-ряд з істинами буддизму, пропагує містичні уявлення про світ, про надприродні сили. На території Ро-сійської імперії лами з'явилися у 90-х роках XVII ст. Вони прийшли з Монголії, після її окупації маньч-журськими військами (Цинська імперія). На початку XVIII ст. вони створили кілька релігійних центрів — дацанів.

Головним канонічним текстом ламаїзму є Ганд-жур — збірка "одкровень" Будди (108 томів), а також Данджур — переклад буддійських вчень (225 томів).

Ламаїзм надає Будді атрибути вищого божества — творця, "істинної сутності світу". Пантеон ламаїзму включає в себе будд, ідамів (божества-охоронці), джар-мапалів (захисники віри) та інші фантастичні образи.

Без вчення Будди неможливе спасіння,