богами, серед-ній — земля, на якій люди ведуть ритуальний танець напроти свого божества, а нижній ярус - підземне царство з пеклом. У найближчих з Галичем-Крилосом око-лицях археологічній науці відомо три пан-теони язичницьких бо-жеств. Біля села Липиця Рогатинського району, на вершині розлогого пагорба з давніх часів стояла ка-м'яна фігура, що зва-лася „Бабою". Подіб-ною до Збручанського ідола була поганська фігура із двома лика-ми божеств у рогатинському селі Лопушна. Про неї розповідають історичні джерела XVIII століття. Воя-кам — січовим стрільцям у червні 1917 року випала честь відкрити ще один давньослов'янський ідол, який мешканці сусіднього із Рога-тином села Підгороддя назвали „Заклятим Каменем".
Шанованим у ранньослов'янському світі було святилище, що зна-ходилося на південному сході від Крилоської гори в урочищі „Буйно-му", поблизу с. Єзупіль. На плитах з пісковику, вимощених вздовж стін печери, і на них самих збереглися вирізьблені образи переплетених зміїв, рисунки солярних сонячних знаків, голови звірів, змії, бика і стилізовані людські постатії.
Із храмовим поганським комплексом ототожнював урочище „Во-лослав'є" дослідник Галича Й. Пеленський. На одній з гірських гряд між Крилосом і сучасним Галичем знаходилося святилище слов'ян-ського бога Велеса — покровителя торгівлі і захисника худоби.
Надзвичайно цінний матеріал до розуміння релігійних вірувань дав-ніх мешканців Крилоської гори напередодні прийняття християнства дали розкопки, проведеш археологами В. Бараном і Б. Томенчуком. Відтворений ними при дослідженні літописної Галичини могили у 1991-1992 роках обряд поховання повністю підтвердив опис арабського ман-дрівника Ібн-Фадлана, зроблений ним у 921 році в місті Болгар. Зас-новника Галича, його першого володаря, бойова дружина поховала в дерев'яному човні, а на дорогу в потойбічний світ покладено до мо-гильної ями круглий щит, прикрашений золотою фольгою, бойовий дротик, дві стріли, великий ніж і три сокири.
Можемо сміливо констатувати, що в ході еволюції дохристиянських вірувань населення Крилоської гори та її історичних околиць витво-рило яскраву і самобутню язичницьку релігію, яка своїми культовими пам'ятками й багатющими обрядами знаходилась на високому духов-ному щаблі європейського середньовіччя. Тисячолітні „шукання Бога напомацки" (Діяння апостолів 17,27) підготували людину, щоби вона в Богові пізнала свого Творця і Спасителя, а в Христовій Жертві — Відкуплення. Людина на Крилоській горі прагнула прийняти того, хто „вчора і сьогодні, початок і кінець, альфа і омега". Але не тільки Лю-дина шукала Бога, Господь сам сходив на Крилоську гору.
Використана література:
Свята земля України (2000 р.)
Автори: Ігор Коваль,
Ярослав Жолоб,
Юрій Осипчук