гранатника. І сьогодні гранат залишається своєрідним мірилом краси, його обсипані цвітом кущі символізують вічне життя. Довершені уявою художника форми плодів і дзвіночків-квітів зустрічаємо в оздобі інтер’єрів та на декоративних тканинах. «Барва граната» — так назвав Сергій Параджанов один із кращих своїх фільмів.
Плоди гранатника, що їх принесли розвідники Мойсея, мали переконати ізраїльтян у багатстві краю Ханаанського; отже, вони цінували ці фрукти нарівні з виноградом. Хоча гранатник не був однією з головних харчових культур, як фігове дерево або фінікова пальма, проте він вважався показником добробуту разом з іншими рослинами «великої сімки». Незчисленні ягідки під яскравою шкуринкою шанувалися як символ родючості.
Ніжні гранати далеко не завезеш волами, ба навіть кіньми. Тому в Україні ще в середині ХІХ століття були вони рідкісними й дорогими гостинцями. За фольклорною традицією, це яблука з рай-дерева, що росте в далекому ірію заморському, куди на цілу зиму відлітають гуси-лебеді. Така слава граната відбилася в наївних «мальовках» — розписах та вишивках, героїнею яких є птиця Жар. Схожий на павича птах, сидячи на дивовижному золотому дереві, ласує отими казковими яблуками — як у вірші Ігоря Калинця: «Навпроти райські яблука на дереві райськім клювати внадилася рай-птиця віддавна...»
З настанням епохи залізниць і пароплавів «райські яблука» почали у достатку з’являтися на ринках Східної Європи. Та, власне, культура гранатника в Україні ніколи далі Криму не просувалася, за винятком кімнатного граната, дуже схожого на звичайний, але з маленькими листочками, квіточками й плодами. Це карликове деревце останнім часом розповсюдилося по наших містах, збагативши колекції хатніх рослин. Але, можливо, швидке потепління клімату, що настає, спонукає й великі «райські яблука» переселитися на береги Дніпра?..
В описі голоду й спустошень своєї країни пророк Йоіла називає разом усі сім найважливіших стародавніх культур. Між ними вино згадане одразу по збіжжю, власне ж виноград — третім після пшениці та ячменю. Таким і було його справжнє місце у «великій сімці» античності; хліб і вино поруч фігурують у біблійних текстах як основа життя. Цар Салимський Мелхиседек виніс хліб і вино назустріч Аврааму, що повернувся з відбитими у чотирьох східних царів полоненими; саме виноград зачав був садити після потопу муж землі Ной.
Дуже багато змін сталося у світі відтоді, як написана книга Буття, але не змінилося значення рослин. Як і тисячі років тому, вони годують і одягають нас, живлять повітря і прикрашають землю. Відроджуючись духовно, ми сьогодні ніби йдемо шляхом перших читачів Святого Письма. Як виявилося, більшість культурних рослин, згаданих у Біблії, росте в Україні! Це наводить на думку, що Книга книг і відображені в ній події ближчі до кожного з нас, ніж можна уявити. Усвідомлення цього дива допомагає зрозуміти Вищий сенс різноманіття царства рослин, доглядати їх у поті свого лиця, знаходити в душі зерно любові до них… Можливо, ця любов допоможе світові вистояти на пронизливих вітрах нашої техногенної доби.
Список використаної літератури
Колесник І.С. Рослини і християнство. – К., 2001.
Світ рослин. – Харків, 1999.