Ліна Костенко використала цей образ для опоетизації весни, кохання, нареченої: Ще сніг ковтала повідь широченна, І рала ждав іще тужливий лан. А під горою вишня - наречена Вже до віночка міряла туман. У поемі І.Драча "Смерть Шевченка" вишневий цвіт асоціюється із безсмертям Великого Кобзаря. І на завершення - рядки, написані одним із авторів Словника: О, вишня - Матінко Всевишня - Весь білий світ - то вишні цвіт. Правічне дерево Вкраїни - Її безсмертя в плині літ. О.Потапенко.
Жито - символ життя; плодючості, достатку; здоров'я, щастя; символ неперервності роду, етнічної свідомості, духовності українців. Жито - одна із найдавніших злакових культур на Землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними, символічними ще з часів Трипільської культури. Праукраїнці, одвічні хлібороби, розглядали жито як основу життя. В.В.Колесов наводить такі цікаві лінгвістичні докази.
Майже все, що пов'язано з існуванням живих організмів, людини, слов'яни позначали коренем жи-. Напр., "жила" /вена - по ній тече кров /див. Кров/, що дарує життя. "Жило" /житло/ - місце проживання людини. "Жиръ" /жир/ - у давнину це слово означало їжу взагалі. "Животное" - тварина. І, звичайно, "жито" - хліб, плід, колос. "Жиця" /волосяна нитка/ - символічна носійка життя /див. Волосся/. "Животъ" - живий /про органічні форми життя, земне існування/.
Як бачимо з вищесказаного, домашні культури досить широкого набули поширення як у міфах, легендах, так і в сучасній поезії. Це позитивно впливає на єднання людини з природою.
Список використаної літератури:
Рослини в українській культурі. – К., 2000.
Рослини в нашому житті. – Харків, 1999.