Зміст релігійного світогляду — не божественний, а людський, або, краще сказати — суспільний, незва-жаючи на його фантастичність.

релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких поля-гає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської мора-лі. А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відо-браженням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а люд-ський, суспільний характер.

За певних історичних умов релігія виконує функ-цію інтегрування, тобто функцію збереження і зміц-нення існуючої соціальної системи. Такою, наприк-лад, була роль католицизму в феодальному сус-пільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може стати і прапором соціаль-ного протесту, як це було, наприклад, із середньовіч-ними єресями та сектами, з протестантизмом, прихи-льники якого в епоху його зародження боролись про-ти феодальних порядків.

На рівні окремої релігійної організації релігія ви-конує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розділяє і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежу-ється і в сучасному релігійному житті України.

Релігії притаманна також комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побу-тових відносинах, а також стосунках у межах різнома-нітних клерикальних організацій і навіть клерикаль-них політичних партій.

В умовах сучасного суспільства релігія виконує, головним чином, ілюзорно-компенсаторну функцію. Зазначимо, що, не будучи панівною формою масової свідомості, вона задовольняє тільки особисті почуття віруючих.

Щодо світоглядної, регуляторної та комунікатив-ної функції релігії, то в силу збереження релігійних організацій їхні масштаби визначаються особливостя-ми конфесійних течій і категоріями віруючих, на яких, в свою чергу, впливає реальна дійсність.

На рівні суспільства зникає інтеграційна функція релігії: вона об'єднує лише віруючих певної конфесії, громади і втрачає роль провідного ідейного фактора, що покликаний зміцнювати суспільну систему.

Взагалі, роль релігії в суспільстві не можна оцінюва-ти однозначно. Так, релігія відігравала важливу культур-но-історичну роль. В межах релігійних віровчень форму-вались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей, завдяки чому релігія виступала як могутній засіб упо-рядкування і збереження традицій та звичаїв. У той же час, наприклад, у царській Росії синодальне православ'я використовувалось як засіб пригноблення трудящих мас.

Однією з історичних місій релігії, що набуває в сучасному світі все більшої актуальності, є формуван-ня відчуття єдності людського роду, значущості непе-рехідних загальнолюдських моральних норм і ціннос-тей. Однак релігія може бути виразником зовсім ін-ших настроїв, зокрема фанатизму, непримиренності до людей іншої віри тощо.

Отже, вплив релігії на суспільне життя не завжди був однозначним. Характер цього впливу може суттє-во змінюватися, набувати специфічних особливостей. Соціальні функції релігійних організацій не тото-жні функціям релігії, тому що релігійні організації включаються до загальної системи економічних, по-літичних та інших суспільних відносин і виконують безліч нерелігійиих функцій.

У середні віки церква не тільки володіла монопо-лією у сфері ідеології, а й виконувала економічні й політичні функції. У капіталістичному суспільстві ре-лігійні організації активно втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів, займаються благодійницькою діяльністю.

Релігійні організації можуть дотримуватися й про-гресивних позицій з деяких соціальних і політичних питань. У деяких країнах Східної Європи христи-янські церкви сприяли боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого часу були майже єдиними культурними центрами. Ба-гато релігійних організацій і в наш час активно ви-ступають за мир, за ядерне роззброєння.

В пострадянських суспільствах релігійні організа-ції сприяють національній ідеї. Так, в Україні відро-дження національних церков йде поруч з процесами національного відродження. Таким чином, релігія — явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку су-спільства, і саме суспільні процеси визначать в кінце-вому підсумку її долю.

Землеробські культи – як яскравий приклад впливу релігії на способи діяльності в первісних економічних системах

Землеробські культи — це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на врожай. Типовий приклад — релігійні погляди індіанців-ірокезів. Вони жили раніше на території, на якій тепер розташовані канадські міста Квебек і Монреаль. Ще у XIX ст. ірокези шанували чотирьох головних духів: духа землі, духа бобів, духа кукурудзи і духа гарбуза. Всі ці чотири духи, за їхніми уявлен-нями, були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображувала у вигляді трьох сестер, одягнених у листя відповідних рослин. Поряд з духа-мижігасами шанувалися також, але на другорядних ролях, духи-чоловіки — дух сонця, дух дощу і дух вітру. За яких історичних умов виник землеробський культ?

На ступені розвитку матріархату (виник близько 8 тис. років тому) основним видом виробничої діяльності було мотичне землеробство, яке виросло із збиральництва. А збиранням раніше займалися жінки. Можна сказати, що доки чоловік полював, жінка ви-найшла землеробство. Тому на стадії пізнього матрі-архату жінки, виконуючи головну роль у господар-ському житті, разом з цим і завдяки цьому почали керувати чоловіками і в інших галузях життя. За-лежність землеробства від природи і керівна роль жінки — ось дві головні особливості того часу, які відбилися у релігійних поглядах людей.

Можна виділити такі основні риси даної релігійної системи. Перша — шанування землеробських духів у ролі головних. Цих духів ми вже називали, коли йшлося