був проголошений державною релігією Японії. Для зміцнення впливу офіційної релігії на населення створюється бюрократичний орган-департамент по справах синто (пізніше перетворений у міністерство). Поступово змінюється зміст релігії.Замість культу декількох духів-хоронителів на перший план висувається культ імператора.Змінюється і структура релігійної системи. Синто став підрозділятися на храмовий,домашній і простонародний.Священнослужителі починають проповідувати не тільки в храмах,але і через внецерковние канал-школу і пресу.
1 січня 1946 року японський імператор привселюдно відмовився від свого божественного походження,тому конституцією 1947 року синтоизм був прирівняний до всіх інших культів Японії і,таким чином, перестав бути державною релігією.У грудні 1966 року рішенням уряди був відновлений як національне свято «день підстави империи-кигенсецу (11 лютого)- день, коли по синтоистским міфах Дзимису в 660р. до н.е. вступив на престол.
В останні роки реакційні сили ведуть боротьбу за відновлення синтоизма як державну релігію Японії,але поки ці спроби не увінчалися успіхом.
Список використаної літератури:
Светлов Г.Е. «Релігія і політика»
Богут І.І. «Історія філософії (переклад з чеського)»
Баканурський Г.Л. «Історія і теорія атеїзму»