Література доби мусульманського Ренесансу – це насамперед глибока, емоційно багата лірика. Гете порівнював барвисту палітру сприйняття світу в перській поезії зі східним ярмарком, із фантасмагорією барв, запахів, відчуттів, що символізують красу й повнокровність світу. Поряд з монументальною “Книгою царів” Фірдоусі, з поетичними смарагдами Рудакі розкинулись і ажурні шати мудрої, пройнятої духом високого гуманізму поезії великого Омара Хайяма.

Поетичні перлини поета – оригінальні філософсько-ліричні чотиривірші (рубаї) – були об’єднані сходознавцями-перекладачами у збірку “Рубайят”. На відміну від інших поетів Сходу, Омар Хайям був послідовним прихильником цього найскладнішого жанру персько-таджицької лірики, в якому три або й чотири рядки римуються між собою. Рубаї, популярний на Сході поетичний жанр, виконувались під музичний акомпанемент, один за одним, з паузами. Об’єднані в тематичні збірки, ці чотиривірші співали як куплети однієї пісні, у межах якої і розкривався ліричний образ. Форму рубаї часто використовували для філософських роздумів. Значне місце в них посідають мотиви кохання і вина, які трактуються, однак, як символи: кохання – любов до Бога; вино – напій з джерела мудрості.

Девізом творчості поета можуть бути слова: “Хай живе Життя!” Яким воно буде після смерті – нікому не відомо, стверджує він. Усі помремо, розсиплемося на порох, перетворимося на глину, але воістину мудрий той, хто прожив свій недовгий вік за високими законами доброти, любові й людяності.

Боюсь, що більше ми не вернемось додому,

Ні з ким не стрінемось у обширі земному.

Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!

Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.

Другий – західний період охоплює ХІ-ХІІ ст. Центри культури переміщаються до Кордови, Севільї, Толедо та інших міст Піренейського півострова. Розвиток культури Сходу Арабського халіфату підготував грунт для подальшого його розвитку на Заході.

Культури цих двох частин ірано-арабського світу і за змістом і за формою були такі близькі, що сучасники зі Сходу характеризували західну культуру словами з Корану: “Це ж наш товар, повернений нам”.

Діячі науки і мистецтва з різних країн мусульманського Сходу стікалися до Андалусії, де знаходили кращі умови для творчої роботи. Лише бібліотека Кордови мала майже півмільйона томів, привезених із різних куточків тогочасного цивілізованого світу.

Через мусульманську Іспанію (Кордовський халіфат) європейські університети знайомилися із працями таких найвидатніших мислителів Сходу, як Авіценна, Аверроес, аль-Газалі та ін. Наприклад, коментарі Аверроеса, що стосувалися проблем тлумачення спадщини Арістотеля (Стагіріта), спричинили жваві суперечки серед відомих філософів і богословів Європи – Альберта Великого, Сігерта Брабантського, Фоми Аквінського.

Отже, арабо-ісламська культура Середньовіччя періоду мусульманського Ренесансу визначала певний час розвиток світової цивілізації. На мусульманському Сході та Заході розросталися міста, будувалися складні за інженерним виконанням споруди, процвітала торгівля, інтенсивно розвивалися науки, досягали високої майстерності та витонченості ремесла.

Середньовічний Захід мав великий вплив на східних філософів і лікарів, європейські купці лише мріяли про розмах діяльності, притаманний мусульманським торговцям, побутові речі, виготовленні на Сході, вважалися предметами розкоші на Заході.

Досягнення арабської культури й науки впливали на розвиток інших країн, передусім середньовічної Європи. Це виявлялося, зокрема, в математиці (арабськими називаються запозичені арабами в індійців цифри, якими й нині ми користуємося), хімії, філософії та психології.

Джерела: