зрозуміти сутність дао. Оскільки воно спершу існувало абсолютно, але не виразно, а з певного часу його сутність розкрита для людей мислителями, вони му-сять пізнати дао і жити відповідно до його вимог. Так буде добре і для людей, і для держави. У політичному сенсі дао є вищим законом управління державою. Воно є і найви-щим моральним законом, основою моральності людини.
Пізнання дао відбувається через наслідки його дій, що виявляються через доброчесність. Там, де вона є, діє дао; хто доброчесний, той виконує закон дао. Внаслідок пізнання дао відбувається повернення людини до світової гармонії, злит-тя її з природою. Все ненормальне, що виявляється в при-роді (посуха, повені, непогода тощо), є наслідком порушення її гармонії. Несправедливість, суспільний розлад — теж по-рушення гармонії, але в суспільстві. Усунути їх можна тіль-ки внаслідок дії дао. Втручання людини у світову гармо-нію неприпустиме. Вона повинна дотримуватися принци-пу «недіяння». Тому даосизм схвалює пустельництво, пасивне життя, яке віддає людину владі стихійного розвит-ку подій. Людина, яка спромоглася з'єднатися з дао, може перемогти смерть. Таким є даоське вчення про безсмертя.
Даосизм тривалий час фігурував лише як філософсь-ка концепція. Ідея дао більш-менш точно відображала все-загальний зв'язок явищ і предметів об'єктивного світу, наблизилась до розуміння причинності, закономірностей віту. Але дао тлумачили і як духовну першооснову ре-чей. Тому філософію даосизму не можна віднести ні до матеріалізму, ні до ідеалізму.
Невиразною в даосизмі є й ідея надприродного. Тому він для сучасників Лао-цзи релігією не був, став нею через 500 років після смерті Лао-цзи. Даосизм як релігія — зовсім інша сутність, ніж філософський даосизм. Перетворившись на релігію, він виробив свою анімістичну систему, міфоло-гію, розбудував фетишизм і магію на основі культової прак-тики, яку використовувало конфуціанство.
Вищим божеством даосизму є нефритовий імператор Юй-хуан. Він, за міфологією, добровільно залишив престол, став пустельником, допомагав в усьому людям, а потім перетворився на нефритового імператора, який володіє ра-єм і пеклом. Юй-хуан стежить за дотриманням справед-ливості, чинить суд над усіма. Все, до чого доторкнувся він і його послідовники, є безсмертним, священним.
Важливою в лаоському пантеоні є богиня Західного не-ба Сіван-му, яка проживає в палаці в горах Куньлунь, на краю світу, де нема життя. Вона володіє персиковими са-дами, що дають плоди раз на три тисячі років. Це — пло-ди безсмертя. Всі, хто перебуває в її палаці, — безсмертні. Сіван-му уособлює жіноче начало — інь, її чоловік — князь Сходу Дун Ванчун — ян. У Сіван-му раз на рік збираються боги, щоб пригощатися персиками безсмертя. Ідея безсмертя і вічної молодості, довголіття є однією із стрижневих у даоському віровченні.
Людина вважається об'єктом впливу 33 тисяч духів, який потрібно скерувати на довголіття. Цьому служать численні талісмани, замовляння, ворожіння, а також спе-ціальні фізичні вправи, системи дихання, норми харчуван-ня, які містять раціональний досвід.
Безсмертя теж є темою даоської міфології. У ній ідеть-ся про безсмертних святих, земне життя яких було спов-нене дивами. Вони знали магічні засоби безсмертя, таємні формули і заклинання, що й забезпечило їм перетворення на вічних духів.
Особливості культу в даосизмі. Даосизм активно вза-ємодіяв із примітивними народними віруваннями, їх ма-гічною практикою, обрядами ворожінь і заклинань, нада-вав своєму релігійному культові практичного характеру, що стимулювало його перетворення з філософського вчен-ня на релігійне.
З проникненням у Китай буддизму даосизм запози-чив у нього багато елементів культу: врочисті богослужіння, ведичні храми, духовенство й чернецтво. Він набув певної організаційної системи і став церквою. Пантеон даосизму налічує тисячі безсмертних духів, героїв місце-вих культів та ін.
Якщо конфуціанський культ здебільшого був родин-ним, домашнім, то лаоський вимагав кваліфікованих слу-жителів його, спеціальних місць для ритуалів. Духовенст-во внаслідок тривалого навчання здобувало ґрунтовну ду-ховну освіту, медичні та інші знання, володіло засобами психологічного впливу на людей.
Хоч нижче духовенство, будучи далеким від лаоського богослов'я, здійснювало культову практику на рівні ремесла, централізованої церковної організації у даосизмі немає.
Оскільки панівною релігією в Китаї було конфуціанст-во, до даосизму офіційне ставлення в різні часи було різ-ним. Він знав і державну підтримку, і гоніння. Був він й офіційною ідеологією кількох династій. Нерідко служив платформою таємних сил, що виступали проти існуючих суспільних порядків. Безсумнівним є його вплив на розви-ток філософського мислення, духовного життя Китаю.
Громади даосів діють у різних країнах світу, є вони і в Україні, зокрема в Києві.