З перших днів перебування на Кіпрі перед тамплієрами постали нові завдання визначення власного місця в нових умовах. Вибір шляху в немалій степені залежав від того, хто стане головним в ордені в цей важкий час.

У 1293 році був вибраний новий магістр ордена тамплієрів, він був останнім великим магістром ордену Храму. Ним став французький дворянин Жак де Моле. В момент вибрання його на цю важку і відповідальну посаду, йому було уже за п’ятдесят, і половину життя він віддав тамплієрському братству. Останній магістр ордену Храму народився близько 1244 року в Раоні. В 1265 році він став тамплієром і був прийнятий Ембером де Перо, генеральним спостерігачем.

Жак де Моле був представником найбільш консервативної частини храмовиків. Для нового магістра і його однодумців втрата Акри і залишення Ліванського побережжя були лише трагічною випадковістю. З їхньої точки зору, все можна було вернути, один хрестовий похід повинен повернути всі втрати – таким було кредо великого магістра. [Доманін А., с. 357].

Жак де Моле не розумів втрати популярності тамплієрського братства в загальній думці Європи. Він вважав, що орден як і раніше процвітає і є сильним як ніколи. Поміж того, орден був у серйозній внутрішній кризі, яку старався виправити магістр ордену.

Уже в 1294-1295 роках Жак де Моле переходить до активних дій по організації нового хрестового походу. Він відвідує Італію, Францію і Англію і старається переконати володарів поділитися грошима і людьми для Святої справи. Ще майже десять років рицарі Храму, використовуючи Кіпр в якості основної бази та намагаються вести активну політику в Східному Середземномор’ї. Багато тамплієрів підтримують святу справу лише на словах, не бажаючи жертвувати ні власними багатствами, ні своїм життям. Це особливо помітно у Європі, і перш за все у Франції, де тамплієри володіють великою кількістю землі, десятками замків і, фактично, перетворюються у звичайних середніх і великих феодалів, не відрізняючись від світських феодалів економічними можливостями.

Влітку 1306 року римський первосвященик Климент V приходить до думки про необхідність пошуку нових шляхів на східному напрямку політики апостольського престолу. З метою обсудити існуючі реалії, він викликає в Європі великих магістрів духовно-рицарських орденів – Жака де Моле і Фулька де Вілларе. Можливо, що папа має на меті об’єднати ордени і сконцентрувати сили християнства для повернення Святої Землі. [Доманін А., с. 358].

Святий престол завжди відмовляв тамплієрам у привілеях – дарувати відпущення гріхів відлученим від Церкви. Тамплієри підпорядкувались тільки своїм власним капелланам і лише потім – Святому престолові.

По питанню можливого об’єднання з іоаннітами, магістр ордена тамплієрів зайняв непримиренну позицію, - ні про яке злиття орденів не могла йти річ. Можливо, саме цей категоричний епізод відмови об’єднатися, а фактично – поділитися грошима та маєтками, і був головною помилкою великого магістра ордену братів – храмовиків Жаке де Моле. Ця відмова визначала трагічну долю храмовиків. Жак де Моле хотів самостійно направити тамплієрські справи, користуючись своїм авторитетом у Європі.

Жак де Моле разом із шістдесятьма рицарями-тамплієрами прибув в Європу на початку 1307 року. в Пуатьє відбулася його зустріч з папою, яка не дала ніяких видимих результатів: віругідно, магістр відмовився йти на будь-які компроміси. В 1307 р. Жак де Моле переїжджає в Тампль – парижську резиденцію храмовиків – і тут починає нову агітацію за хрестовий похід. Король Філіп Красивий, який завжди нуждався в грошах, страшно заздрить багатством рицарів Храму. Храмовики показали йому підвали, які були заповнені бочками із золотом. Король Пилип ІV хотів захопити їхнє майно й спонукав до ведення проти ордену слідства. [Ахр. Ісіченко І., с. 321]

Перебування на Сході, боротьба з сарацинами, непомірковані багатства, якими користувався орден тамплієрів – призвели до негативних дій щодо цієї рицарської спільноти, причому орден займав високе положення і це розвинуло високі міри і розпущення цих рицарів. [Егер О., с. 508].

Ходили чутки про їхнє відношення до святинь, про їхні обряди, язичницькі жертвоприношення. Їх звинувачували у церемонії прийняття нових братів, яких командори ордену примушували відрікатися від Бога і плювати на хрест при проголошенні своїх обітів, вони примушували їх до непристойних дій, впадали в содомські гріхи і примушували братів займатися тим же.

Верховний інквізитор стосовно цих обвинувачень зробив деяке уточнення: „У нас немає наміру вести судову справу проти ордену Храму і проти всіх братів разом, нам потрібно тільки провірить підозрілих осіб,” – сказав він, інквізитори повинні були допитати підозрілих, і провести розслідування по справах справедливостей звинувачень, які були делеговані апостольською владою. [Мельвіль М., с. 343].

Щодо обвинувачення у церемонії прийняття нових братів до ордену Храму, магістр ордену Жак де Моле вирішив зустрітися з королем Філіпом ІV Красивим. В кінці вересня Жак де Моле прибув в Париж де мав розмову з Філіпом Красивим. Король задав йому декілька питань про те, як тамплієри „проводять капітул”, а також говорили що магістр ордену давав відпущення гріхів братам ордену тамплієрів.

Жак де Моле розповів церемонію прийняття в орден Храму. Церемонія була дуже строга. В ордені не було новіціату, новий брат отримував свої обов’язки і приступав до служби негайно.