Та все ж, король повіривши чуткам, скористався ними для судового процесу розслідування, серед яких неможливо було визначити ністільки вони дійсно відповідали фактам. Відповідних даних не було, видно було тільки гнів, несправедливість, користь та жорстокість. Інквізиція взялася за це, використовуючи спроби зі своєю варварською витонченістю того часу.

14 вересня 1307 року Філіп Красивий розсилає по всіх містах Франції мити, які були запечатані великою королівською печаткою. На конвертах був написаний указ королівським чиновникам: зламати печатку на сході сонця в п’ятницю 13 жовтня, і виконати накази які містилися в цих конвертах. За розкриті печатки раніше терміну – смертна кара. Таким чином Філіп забезпечував таємничість дій, і йому це вдалося. А в листах було, надруковано про негайне арештування і засудження до в’язниці всіх без виключення тамплієрів. [Доманін А., с. 360].

Операція „П’ятниця, 13-е” пройшла вельми успішно. Чітка координація дій і повна секретність дозволити нанести істинний удар по рицарям Храму. 13 жовтня 1307 року магістр Жак де Моле та інші тамплієри були заарештовані.

Рано-вранці 13 жовтня люди короля Філіпа приступили до арешту всіх тамплієрів королівства, по всіх інших містах, а також були захоплені могутні багатства ордену. Із багато сотень тамплієрів лише одиницям вдалося втекти, і то не на довго від караючої королівської руки. Вся верхівка ордену, включаючи самого великого магістра Жака де Моле, була заарештована в паризькому Тамілі. Дивним було те, що тамплієри ніде не виявляли ні найменшого спротиву. Можливо, вони вважали цей арешт помилкою, казусом, який скоро благополучно вирішиться. Якщо би храмовикам стало відомо про існування секретного письма, вони би не були такі спокійні.

По ловам Філіпа ІV, вірні йому люди повідомляли, що тамплієри під час прийому в братство три рази відрікаються від Христа і плюють на Святе розп’яття, що вони поклоняються ідолам та тваринам, а також живуть аморальним життям. Тамплієрів звинувачено в зневажанні Хреста й блюзнірстві, а також звинувачено тамплієрів у тому, що під час вступу кандидатів заставляли відрікатися від Христа, плювати на Хрест і непристойно себе поводити. [Райлі-Сміт, с. 248]

Тамплієрів звинувачували також у оскверненні землі, яку вони забруднювали своєю поведінкою. Усі звинувачення проти рицарів Храму були доволі серйозними, і по Божому і по-людському законові того часу покарання за подібну єресь повинна бути тільки смертна кара – якщо, звичайно, злочинці повністю не шкодують за свої вчинки.

Папа Климент V спочатку протестував проти дій короля Філіпа ІV, але після того, як великий магістр ордену тамплієрів Жак де Моле і інші тамплієри признали справедливість найбільш важких звинувачень, він показав всім західно-європейським управителям заарештувати членів ордену тамплієрів і конфіскувати їхні маєтки. І тільки в Аргонському королівстві виконавці папського наказу зіткнулися з труднощами: тамтешні тамплієри укривалися в своїх замках і чинили спротив римському папі. Над гроссмерйстером ордена Жак де Моле проводилося розслідування папськими комісарами.

На восьмий день після арешту в відречені від Христа призналися Жаффруа де Шарне - пріор Нормандії. Він визнав що в ордені храмовиків існували гомосексуальні зв’язки. Але Жаффруа де Шарне не стверджував, що це є загальноприйнятою практикою. 24 жовтня Жак де Моле признався, що під час прийому в члени ордену він відрікся від Христа і плюнув на розп’яття. Більше того, він добавив, що точно такий же обряд здійснювався над всіма тими, хто вступав в склад ордену рицарів Храму. [Доманін А., с. 362]

По словах очевидців, даючи ці свідчення, Жак де Моле справляв враження людини, яка була повністю збита з толку і на смерть перелякана. Він виглядав різко постарівши і ослабленим, і під час всього процесу жодного разу не проявляв себе як людина яка була б відважна та смілива.

Як би не було, признання великого магістра зробило свою справу. Магістр зробивши своє перше публічне зізнання, пожалів про це, а потім сказав, що зробив це через страх.

Уже в середині листопада більшість тамплієрів призналися майже в усіх своїх гріхах. Пізніше брати-храмовики відмовляючись від своїх слів, по логіці того часу знову впадають в єресь, а за такий злочин призначалася смертна кара на вогні.

Здавалося, Філіп Красивий уже може святкувати перемогу. Майже всі тамплієри були заарештовані, їхні маєтки були відібрані, і до судового рішення, приносить хоча й незаконним способом реальні доходи в казну. На жаль, не виправдалася надія на бочках із золотом, які король Філіп І V Красивий своїми очима бачив в підземеллях Тампля. Тим не менш, король міг бути повністю задоволеним – адже гроші складали лише невелику частину багатств, які належали рицарям Храму.

Не знаючи про свідчення Жака де Моле, Климент V суворо виразився до короля Філіпа І V з тим, що він зробив дуже важливий крок, не порадившись з апостольським престолом. Філіп Красивий визнав, що поспішив з арештом, але цього потребували інтереси безпеки держави. Вимушені у тамплієрів зізнання дали в руки короля нові козирі, і він їх уміло використав для того, щоби добитися головного – збереження храмовиків під арештом саме в королівських в’язницях. Філіп ІV категорично відмовлявся випустити рицарів Храма із ув’язнення на весь час поки велося дослідження, хоча цього вимагали правові норми того часу.

Кінець кінцем і Климент V, для якого суперечка з могутнім володарем християнського