Герман фон Зальце вирішує, що священна війна повинна отримати свій розвиток в Європі, тому з ХІІІ ст. орден діяв в Європі, будучи однією організацією, яка здійснювалась за допомогою підтримки папства. Члени орден завжди були готові до війни з "невірними". [Колесницький Н. с.185] Тодішня ситуація в Європі давала магістру орд. тевтонському, тільки два варіанти: війна проти схизматиків, або військові дії проти язичників Прусії та Литви з можливістю розширення серед цих дій до православної Русі.

Під час другого хрестового походу магістр зблизився з імператором і робив спроби бути посередником між ним і папою. Коли мазовецький герцог, який був християнином попросив у імперії допомоги проти язичників прусів, імператор поручив це Тевтонському орденові. [Йозеф Лінч с.352]

Тевтонський орден вперше з’явився в Центральній Європі в 1211 році, коли угорський король Андрій ІІ запропонував йому Трансильванську область Бурзу під умовою захищати її від нападів половців, а також щоб брати-рицарі захищали землю Трансильванську від православних валахів і сербів. Сам король Андрій ІІ в цей же час відправився у похід в Святу Землю, виконуючи обіт, який надав дещо необережно ще його батько. Фон Зальце відразу користуючись нагодою посилає сюди декілька братів-тевтонців, і починає будівництво необхідних укріплень. Однак, скоро трансільванський задум вибухає. Король Андрій ІІ після перших невдач розчаровується не тільки в не тільки в поході, але і взагалі в хрестових ідеалах. Близько 1117 року він збирає своє військо і відправляється до дому, з абсолютною рівнодушністю і після повернення Угорський король відбирає в Тевтонців землі, на яких вели свою діяльність у Центральній Європі. Мабуть побоюючись швидкого розвитку та розширення володінь Тевтонського ордену, який прямував до повної незалежності.

Для Германа фон Зальце це стало великим ударом, проте він не збирається відмовлятись від подальшої діяльності тевтонців. Йому на допомогу приходить імператора Священної Римської Імперії Фрідріха ІІ Німецький володар, який викликає німецький орден на допомогу у хрестовому поході, який він обіцяв папі. Фон Зальце погоджується на це, і при підтримці самого імператора розраховує більше і більше збільшити та підняти позиції ордену в Німеччині, не говорячи вже й про бажання високого авторитету. Увесь 1225 рік він роз’їжджає по німецьких землях і агітує як за хрестовий похід, так і за власний орден. Хоча ця пропагандистська задача була для нього не єдиною і не головною.

У 1217 році папа римський Гонорій ІІІ оголосив хрестовий похід проти прусських поган. Землі польського князя Кондрада Мазовецького були захоплені прусами, й у 1225 році Герман фон Зальце зустрічається з Польським князем Конрадом Мазовецьким і проводить цілий ряд секретних переговорів. Підсумком цих переговорів стали дії, які визначили всю подальшу історію Ордену, а в значній мірі – навіть історію самої Польщі. Ці події призвели до утворення на території Прусії незалежної держави під управлінням Тевтонського ордену. Конрад Мазовецький вкрай занепокоєний наступами язичників-прусів, передає тевтонцям прикордонну з Прусією Кульмську землю з умовою щоби рицарі захищали її від прусів. [Райлі-Сміт с.222]. Магістр фон Зальце погоджується на умови, щоб рицарі зберегли у володіння прусські землі, захоплені у війні. «Золота булла» імператора Священної Римської імперії визнавала за орденом суверенітет над цими землями. [Арх. Ісіченко І с.323]. Також фон Зальце добивається, щоб новий договір був затверджений римським імператором, який стане гарантом його строго виконання. Фрідріх ІІ дуже потребував підтримки, так як уже намітився його серйозний конфлікт з папством, він дає свою згоду та більше того утверджує право ордену на всі землі, які він зуміє завоювати в Прусії. Війна з прусами тривала п’ять років.

В центральній Європі тамплієри і іоаніти були вже не першими військово-монашими орденами, які взяли зброю за військову справу. На початку ХІІІ ст.. європейці більше розраховували на нові європейські військово-монаші організації і на Тевтонський орден. Саме він відігравав важливу роль в унепокоренні Прусії і Лівонії, які були повністю розгромленні до кінця ХІІІ ст. Тевтонський орден побачив можливість розширення своєї діяльності в Європі, до чого він завжди прагнув. Близько 1230 р. орден став вельми впливовою організацією на території Прусії. А після того, як тевтонський орден був вигнаний з Венгрії і утвердився в Прусії, вінгерські і польські володарі намагалися шукати допомоги в інших військово-рицарських орденах.

За часів перебування імператора Фрідріха ІІ члени тевтонського ордену дуже зміцніли, і назбирали собі багато майна. Вони придбали собі території і побудували близько Сен-Жан д’Акри Морфортський замок, який залишився центром ордену до 1271 року.

У 1273 році Тевтонський орден злився з орденом мечоносців. Рицарі Меча, які відомі під назвою "Лівонський орден" були менші кількістю, але вони були більшою мірою військовим товариством, заснованим у Лівонії Мечоносці спочатку були підлеглі архієпископові Риги, але з об’єднанням Лівонії й Естонії, якими вони керували як суверенними державами, стали досить незалежні. Тяжка поразку що її зазнав Лівонський орден 1236 року, втративши третину своїх рицарів, включаючи магістра, поставила його в невпевнене становище. Добринський орден за наказом папи вливається в ряди тевтонців. За приказом папи Григорія ІХ мечоносці, які влилися до тевтонців, зберігають визначну автономію – так, так вони мають власного магістра, якого