було палке бажання Західних християн на чолі з Папою, допомогти Східним братам християнам у боротьбі з мусульманами, які захопили Єрусалим. Звичайно, що там мали місце політичні та матеріальні причини, бо Західна Європа справді мала проблеми з надлишковим рицарством та з низьким і злиденним рівнем життя.
У цьому розділі висвітлено появу перших духовно-рицарських монаших орденів, які постали у зв’язку з паломництвом на Святу Землю – Палестину т дією хрестоносців на Схід в ім’я визволення Гробу Господнього.
Глибока релігійна динаміка, з якої виник рух христових походів, породила типово середньовічне явище рицарських чернечих орденів. Три найбільші рицарські ордени завдячують своїм існуванням участі своїх засновників у хрестових походах до Святої Землі. Розглянуто також в цьому розділі коротко про походження інших рицарських орденів, які виникали в державах Піренейського півострова, які вели війни з мусульманами.
У другому розділі, ми розглядали діяльність духовно-рицарських монаших орденів під час хрестових походів. Аналізуючи перший духовно-монаший орден іоанітів, або шпитальєрів, ми об’єктивно висвітлили їхню першопричину виникнення та подальші військові дії з Хрестоносним рухом.
Хрестові походи принесли багато горя, страждання, жертви. Під час релігійних війн загинуло багато ні в чому не винних людей, грабувалося і вбивалося мирне населення. Саме цих безвинних людей, які були хворі та поранені доглядали брати-іоаніти. Пізніше їхній орден перетворився на могутнє рицарське військо, яке відважно демонструвало свою військову готовність брати участь у хрестових походах.
У другому питанні, другого розділу, ми об’єктивно висвітлили історію походження, діяльність, участь у хрестових походах, другого і найбільш популярного духовно-рицарського ордену Храму чи тамплієрів. Вони найбільше брали участь у військових битвах, їм належали найбільші будівництва фортець Європи, а також вони були найбагатшими рицарями епохи середньовіччя.
Розглядаючи третій розділ даної праці, ми бачимо розвиток духовно-рицарських орденів у Європі. В ХІІІ – ХІV століттях ордени змінили повністю свою діяльність і стали виключно військовими рицарями. У першому питанні третього розділу діяльність рицарів-тамплієрів у Європі, їхні важкі битви з сельджуками, ми аналізували їхні втрати, найголовнішою з яких була втрата усіх володінь на багатств, а також бачимо страшну долю духовно-рицарського ордену тамплієрів.
У другому підрозділі третього розділу, ми висвітлили походження та розвиток Німецького тевтонського ордену, який, к і інші, повстав під час хрестових походів на Святі Землі. Ми розглянули діяльність тевтонських братів в Прусії, а також завдання ордену. Для якого було поширення християнства в балтійських країнах.
Звертаючи увагу на подальшу долю іоанітів у третьому розділі праці, ми бачимо як орден іоанітів поступово повертається до своєї початкової мети. Аналізуючи діяльність братів-іоанітів, м побачили, що орден став називатися Мальтійським, після того як іоаніти поселилися на острові Мальта і продовжували свою діяльність, розповсюджуючи по інших країнах Західної Європи.
Таким чином, слід зазначити, що хрестові походи ми не можемо оцінити однозначно негативно або однозначно позитивно. Вони мал., як свої плюси, так і мінуси.
Католицька Церква зараз не веде релігійних воєн і походів. Немає в світі духовних об’єднань, які б могли воювати з ворогами. Війни, жорстокість взагалі суперечить духу християнства. А хрестові походи та участь в них духовно-римських орденів, ми згадали не тільки як факт історії Церкви, але й як факт страшної історії людства, в якій війна, насильство, підступність, попирання світових ідеалів не подолані і тепер.
Список використаної літератури
1. Святе Письмо – Рим – Торонто, 1992. – 1422с.
2. Бодак А.Н. „Всемирная история” – Минск, 2001. – 670с.
3. Бодак А.Н., Войнич Е. „История Средних Веков”. – Минск: Харвест, 2000 – 375.
4. Бедуел Г. „Історія Церкви”. – Львів: Свічадо, 200. – 295с.
5. Близнюк С.В. „Крестоносцы позднего средневековья”. – Москва: Московский Университет, 1999. – 135с.
6. Головашенко С. „Історія Християнства”. – Київ: Либідь, 1999 – 352с.
7. Доманин А. „Крестовые походы под сенью креста”. – Москва: Центрополиграф, 2003. – 452с.
8. Егер О. „Всемирная история“. – Москва: А.Ф,Маркса, 1999. – 690с.
9. Заборов М.А. „Крестовые походы”. – Москва: Академия наук, 1956. – 276с.
10. Ісіченко І. „Загальна Церковна Історія”. – Харків: Акта, 2001. – 600с.
11. Карпова С.В. „История средних веков”. – Москва: Высшая школа, 2003. – 638с.
12. Колесницький Н.Ф. „История средних веков”. – Москва: Просвітництво, 1980. – 570с.
13. Костюк П. „Нарис Історії Вселенської Церкви”. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2002. – 474с.
14. Крип’якевич І. „Всесвітня Історія”. – Київ: Либідь, 1995. – 423с.
15. Куглер Б. „История крестовых походов”. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 511с.
16. Лависс Е., А.Рамбо „Эпоха Кристовых Походов”. – Москва: Полигон, 2003. – 1086с.
17. Лінч Д. „Середньовічна Церква”. – Київ: Основи, 1994. – 460с.
18. Лорц Й. „История Церкви”. – Москва: Христианская Розсип, 1999. – 511с.
19. Лукінова Р. Хрестові походи та духовно-римські ордени // Людина і світ, 1996. – 43с.
20. Мельвиль М. „История ордена Тамплиеров”. – Санки-Петербург: Евразия, 2000. – 416с.
21. Мишо Г. „История крестовых походов”. – Москва: Алетейна, 1999. – 368с.
22. Перну Р. „Крестоносцы”. – Санкт-Петербург: Евразия, 2001. – 318с.
23. Райли-Смитт „История крестных походов”. – Москва: Крон-Пресс, 1998. – 495с.
24. Рано „Крестовый поход против Грааля”. – Москва: АСТ, 2002. – 301с.
25. Семенов В.Ф. „Історія середніх віків”. – Київ: Вища школа, 1975. – 526с.
26. Успенський Ф.И. „История Византийской Империи”. – Москва: Астрель, 2002. – 495с.
27. Ходькова Л.П. „Релігієзнавство”. – Львів: Афіма, 200 – 307.
28. Хома І. „Нарис Історії Церквми”. – Рим, 1999. – 464с.