горла, носа або синуса знову виник, у порівнянні з 71% пацієнтів, яким переливали кров” (Annals of Otology, Rhinology @ Laryngology (Аннали оториноларингології) з березня 1989).
Що всі дослідження доказують відносно переливань крові? У статті „Переливання крові й хірургія на рак”, Д-р Джон С. Стратт дійшов до цього висновку: „Хірург, який робить операції на рак, мабуть мусить стати безкровним хірургом” (The American Journal of Surgery) (Американський журнал хірургії), з вересня 1986).
Імунна система вашого тіла захищає вас від інфекційних хвороб. Зрозуміло, декотрі дослідження показують, що пацієнти яким переливають кров скоріше заражаються ніж ті, яким крові не переливають. Д-р П.І.Тарттер провів дослідження в хірургії грубої й прямої кишок. З пацієнтів, яким переливали кров, 25% знов захворіли, у порівнянні з 4%, яким не переливали крові. Він каже: „Переливання крові перед, під час, і після операції спричинили заразні ускладнення... Чим більше переливали пацієнта кров, то риск набратись інфекційної хвороби прогресивно збільшувався після операції” (The British Journal of Surgery) (Британський журнал хірургії), з серпня 1988). Ось, що присутні на зібранні Американського товариства сховищ крові й плазми в 1989 році навчились: Тоді як 23% пацієнтів, яким переливали кров під час операції на заміщення клуба заразились інфекційною хворобою, то пацієнти, яким не переливали крові, зовсім не заразились.
Д-р Джон А. Коллінс написав відносно цього ефекту переливань крові: „Це справді було б іронічно, коли б таке малокорисне „лікування” погіршувало головну проблему тих пацієнтів” (World Journal of Surgery) (Світовий журнал хірургії), з лютого 1987).
Список використаної літератури
1. „Пробудись” „як врятувати життя без переливання крові”.
2. „Як кров може врятувати вам життя?”
3. „Вартова Башта „Медичні проблеми. Свідків Єгови” 2003р.