Коран у декількох сурах повертається до цього епізоду, але щораз викладає усього лише сухий конспект, як би канву розповіді про “раду”.

Так, у сурі 38 читаємо:

“От сказав господь твій янголам: “Я створюю людину з глини. А коли я його завершу і вдуну в нього від мого духу, то упадіть, поклоняючись йому!” І упали ангели всі разом, крім Ібіса цього аята (38:74) виходить, що Ібіс - з янголів, а, згідно аяту 48 18-й сури Корана, “був він із джинів”.

Намагаючись знайти вихід з цього протиріччя, автори тафсирів приводять складні “доводи”, по одним з яких Ібліс - з янголів, але судячи з його вчинків - із джинів, а по іншим - він по природі своєї джин, але жив серед янголів і навіть командував тисячами з них, - він загордився і виявився невірним.

Аллах сказав: “Іблис, що удержало тебе від поклоніння тому, що я створив своїми руками? Чи загордився ти, чи (виявив зарозумілість) виявився з вищих?”

Ібліс сказав: “Я краще його: ти створив мене з вогню, а його створив із глини”.

Аллах сказав: “Виходи ж звідси; адже ти - побитий каменями. І над тобою мій проклін до дня страшного суду”.

Він сказав: “Господи, відстрочи мені до дня, коли люди будуть відроджені!”

Аллах сказав: “Воістину, ти з тих, кому відстрочено до дня визначеного терміну!”

Ібліс сказав: “Клянуся ж твоєю величчю, я спокушу їх усіх, крім рабів твоїх серед них чистих!”

Аллах сказав: “Воістину, я говорю правду, наповню я геєну тобою і тими, хто пішов за тобою, -усіма!” (К., 38:71-85).

Отже, створення першої людини, відповідно до Корана, одночасно з’явилося актом падіння чи джина ангела “з числа вищих”, що стало дияволом, сатаною, шайтаном, царем пекл.

Утім, у 2-й сурі Корана падіння Ібліса, а також уведення людини в рай зображено вже с іншими подробицями. Насамперед, тут сказано не тільки про першу людину, але і про його чоловіка. Адам вже одушевлений і представлений ангелам у якості “намісника” Аллаха “на землі”.

А ангели дають зрозуміти Аллаху, що вони вже знають, на що здатно людство, і явно їх не схвалюють. Ангели говорять Аллаху: “Хіба ти установиш на ній (Землі) того, хто буде там робити нечестиве і проливати кров, а ми підносимо хвалу тобі і святимо тебе?”

Слідом за цим у Корані знову продовжена досить суха конспективна мова: “И навчив він Адама всім іменам (ангелів; а по тлумаченню шиїтських богословів - ще не народжених на землі їх верховних імамів), а потім запропонував їхнім ангелам і сказав: “Повідомите мені імена цих, якщо ви правдиві”.

Вони сказали: “Хвала тобі! Ми знаємо тільки те, чому ти нас навчив. Воістину, ти - знаючий, мудрий!”

Він сказав: “Про Адама, повідом їм імена їх!” І коли він повідомив їм імена їх, то він (Аллах) сказав: “Хіба я вам не говорив, що знаю сховане на небесах і на землі і знаю те, що ви виявляєте, і те, що ховаєте?” І от, сказали ми ангелам: “Поклонитеся Адамові!” І поклонилися вони, крім Ібліса. Він відмовився і звеличився і виявився невіруючим.

І ми сказали: “ Адам! Оселися ти і твоя дружина в раї і харчуйтеся відтіля на задоволення, де побажаєте, але не наближайтеся до цього дерева, щоб не виявитися з несправедливих”.

І змусив їхній сатана спіткнутися до нього і вивів їх відтіля, де вони були. І ми сказали: “ Зваліться, [будучи] ворогами один одному! Для вас на землі місце перебування і користування до часу” (К., 2:234).

З незначними змінами цей текст приведений у сурах 15, аятах 26-43 і 20, аятах 114-126. Зміни відносяться, зокрема, до уточнення того, з чого створена людина. Слід зазначити, що в Корані немає по цьому питанню єдиного погляду. Так, у сурі 15 тричі повторено: “зі звучної, із глини, убраної у форму”. Крім цього говориться, що бог створив людину з пороху (3:52; 22:5), з сутності “глини” (7:11), із глини сухий, звучної, як судина, глиняне блюдо (55:13), ще з глини липкою, що пристає, отже сирий (37:11), із глини гончарної, “бідніли” (15:26); нарешті - “з води”.

З вологи - “із краплі” - люди і розмножується (25:56; 80:17-18). По останньому питанню в Корані викладений, утім, і іншої, погляд, висхідний, як з’ясовується, до концепції, широко розповсюдженої в древньому світі: бог “створив людину зі згустку” крові (К., 96:1-2); з нього ж він формується (23:14). Розходження цих версій зайвий раз підтверджує складність і неодночасність складання Корана.

Вигадливим нагадуванням про нелегку аравійську дійсність у 20-й сурі є звернені до Адама і його дружині слова Аллаха, сказані після того, як Ібліс відмовився поклонитися. “Адам! - попередив Аллах. - Адже це - ворог твій і твоя дружина. Нехай же він не зведе вас з раю, так не виявишся ти нещасливим! Адже тобі можна не голодувати там у раю, і не бути голим, і не жадати там, і не страждати від спеки” (К., 20:115-117).

Однак у наступному ж рядку виявляється, що всі ці попередження Аллаха, що визначає, виявилися даремними. “І нашептав йому (Адамові) сатана, він сказав: “Адам, чи не вказати тобі на дерево вічності і влада неминучу?” І вони обоє (Адам і його дружина) поїли від нього, і виявилася