План

1. Виникнення православ’я на Україні.

2. Православ’я, як одне з трьох великих релігій.

3. Основні відмінності православ’я від інших релігій.

Література.

Православ`я офіційно починає своє існування на території України-Руси з 988р., коли князь київськиї Володимир охрестив Русь, зробивши християнство державною релігією. Але візантійське православ`я, що вже на той час було розвинутою організованою системою доволі абстрактного світобачення, ідеології і віровчення; обрядів, що вимагали певних культових споруд і певної структури церковної ієрархії, не могло бути сприйняте позитивно простим народом. Його свідомість не була підготовлена до складних форм абстрактного знання, а разом з побутом, була просякнута язичницькими обрядами і віруваннями. Ці вірування, можливо, були ще не досить чіткими і великою мірою архаїчними, але зрозумілими, звичними і такими, що йшли від самого природного духу людей.

Виникло протистояння: з одного боку - простий народ, який ідентифікував і усвідомлював себе як етнос лише у розрізі язичництва - віри батьків, а з іншого боку - еліта суспільства - князь і дружина, які у насадженні християнства керувались політичними і державницькими інтересами.

Історичні джерела не зафіксували великих повстань і збройної боротьби між прибічниками народної і державної віри. Але з плином часу православ`я як розвинутіша форма релігії, ще й підтримана примусом держави, зрештою, перемогло. Вже на початку татаро-монгольського нашестя (середина XIII ст.) князівства на території Київської Русі вважались християнськими і на цій основі, хоча, звичайно, і на основі спільних етнічних і державницьких коренів, об`єднували зусилля у боротьбі з "поганими".

Православ'я - один з трьох основних напрямів християнства - історично склалося, сформувалося як його східна гілка. Воно поширено головним чином в країнах Східної Європи, Близького Сходу, на Балканах. Назва "православ'я" (від грецького слова "ортодоксія") вперше зустрічається у християнських письменників II століття. Богословські основи православ'я сформувалися у Візантії, де воно було пануючою релігією в IV - XI століттях.

Джерелом православного віровчення є Священне писання (Біблія - Старий і Новий Заповіт) та Священний Переказ (постанови вселенських і помісних соборів, праці отців церкви, стародавня богослужбова практика тощо). Право-слав'я вважає істинними лише ті положення християнства, які були затверд-женні першими сімома вселенськими соборами. Догмати, встановлені пізніше, православ'я, на відміну від католицизму, істинними не визнає.

Символ віри складає основу православного віровчення. Складений отцями церкви і затверджений на Нікейському (325р.) і Константинопольському (381р.) соборах у православ'ї він зберігається без змін. Читається як молитва на богослужіннях і в домашніх умовах, а також виконується хором присутніми у храмі. У православ'ї, як і у католицизмі, склалася прекрасна обрядовість, урочисті театралізовані служби, складні ритуали, обряди, свята, культ Христа, Богородиці, святих, мощей.

Встановлені кола семирічного, річного і добового богослужіння. Кожен день тижня присвячений окремим подіям. У неділю, наприклад, у церковних службах згадується воскресіння Ісуса Христа, у понеділок — ангели Божі, у вівторок — святителі християнства, у п'ятницю —розп'яття Ісуса Христа на хресті, у суботу — всі християнські святі, а також і померлі у надії на вічне життя. На кожен день тижня призначені особливі молитви та співи. У суботні і недільні дні відправляється служба Божа урочиста, у середу і п'ятницю вірую-чим говориться про пости і необхідність покаяння у гріхах.

Коло добової церковної служби складається з 8 служб: вечірніх і нічних — вечірня, повечір'я, полуношниця й утрення; і денних — в першій, третій, шостій та дев'ятій годинах. Щодня є літургія, яку вважають «серцем православ'я». Це головне християнське богослужіння, під час якого здійснюється таїнство причастя.

Особливе місце належить таїнствам — культовим діям, призначення яких — передати віруючим божественну благодать. У православ'ї, як і в католицизмі, 7 таїнств: хрещення, миропомазання, причащання, сповідь, єлеоосвячення, шлюб, священство.

Хрещення — таїнство, яке виражає прийняття людини в лоно церкви, здійснюється занурюванням хрещеного у воду, скропленням водою. В перші століття хрещення допускалось лише над дорослими, які спроможні усвідомити цей акт. В протестантських церквах і зараз хрестять тільки дорослих. Звичай хрестити дітей виник значно пізніше. В процедурі хрещення в різних церквах є відмінності: за православними канонами дитину тричі занурюють у воду, католики обливають голову новонародженого невеликою кількістю води, в англіканській церкві бризкають водою на тіло. При хрещенні з дитини знімається першородний гріх, який тяжіє над людьми з часів Адама і Єви. Хрещення завершується бенкетом (хрестинами), на які запрошуються родичі та знайомі.

Миропомазання — таїнство, яке зміцнює чистоту людини, переродженої до спасіння. У православних здійснюється над немовлятами безпосередньо за хрещенням, у католиків — над 7-12 літніми дітьми (конфірмація). Ритуал таїнства включає молитву священика про послання на людину святого Духа і хрестовидне змазування тіла особливою речовиною (миром), виготовленою з оливкової олії, виноградного вина та ароматичних речовин. У минулому миропомазання здійсню-валося над царями для освячення їх влади.

Причащання (євхаристія) — таїнство, під час здійснення якого віруючі у вигляді вина і хліба споживають кров і тіло Христа, тобто з'єднуються з Христом і таким чином стають причетними до вічного життя. В православ'ї причащаються хлібом і вином, в католицизмі — тривалий час миряни причаща-лися тільки хлібом, а II Ватиканський собор (1962—1965 рр.) дозволив прича-щатися і вином. При виконанні євхаристії відбувається перетворення хліба і вина в тіло і кров Господа. Таїнство євхаристії встановлене самим Христом на пам'ять про свої муки.

Сповідь (покаяння) — таїнство, яке полягає в тому, що віруючий при-знається у своїх гріхах священику, а він