ЗНАЧЕННЯ ПРИТЧ І БЛАЖЕНСТВ У НОВОМУ ЗАВІТІ

Зміст

Скорочення..................................................................................................3

Вступ.............................................................................................................4

І. Розділ. Притчі у Новому Завіті:

1.1. Характеристика притч;.........................................................................7

1.2. Мета притч та правила читання;........................................................13

1.3. Текст, автор і читач.............................................................................18

ІІ. Розділ. Притчі Ісуса Христа

2.1. Притча про кукіль;..............................................................................21

2.2. Притча про милосердного батька;....................................................24

2.3. Притча про Лазара;.............................................................................30

2.4. Притча про таланти............................................................................33

ІІІ. Розділ. Блаженства – як добра новина:

3.1. Структура блаженств;........................................................................38

3.2. Блаженства у Старому і Новому Завіті. Спільний елемент „блаженні”............................................................................................................43

ІV. Розділ. Блаженства, як таїнство Божого царства:

4.1. Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство Боже;.................................49

4.2. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя;.....................53

4.3. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога...............................55

Висновок...................................................................................................59

Список використаної літератури.........................................................61

Скорочення

Ам. – Амос

Ів. – Іван

Іс. – Ісая

Лк. – Лука

Мр. – Марко

Мт. – Матей

Мудр. – Мудрості

Од. – Одкровення

Прип. – Приповідки

Пс. – Псалми

Пт. – Послання Петра

Сир. – Сироха

Тим. – Послання до Тимотея

Вступ

Питання притч та бажань є дуже цікавою темою, тому що притягує до себе багато письменників – біблістів та широку читацьку аудиторію. Метою даної праці є об’єктивно висвітлити Значення притч і блаженств у Новому Завіті.

Притча – це невигадані історія, придумана для того щоб доказати якусь правду, яку інакше ми не могли б зрозуміти. Це розповідь, що не розкриває таїнства Царства, однак досить чітко вказує на місце, де воно зустрічається з існування людини; примушує думати, занепокоює і ставить питання.

Вже з давніх-давен через Мойсея та інших пророків, сам Бог дуже часто говорить притчами до свого народу, щоб виявити уявлення про Бога, про небо, надприродні речі. У Новому Завіті Ісус Христос досить часто робив порівняння Царства Божого у притчах, тому так багато Його притч представляють те Царство. (Див. Мт. 13:1-50; 20:1-16; 24:25-30). Деколи притча подібна до алегорії порівняння (Див. Єзк. 17; Ів. 10:1-164 Лк. 10:32-33), відрізняється від байки, в якій людською мовою говорять звірята чи дерева. Повчання притчами, хоч саме в собі дуже простеньке і доступне прости людям, водночас є виявом глибокого філософського мислення.

Притча й алегорія – це літературні жанри, що взаємно виключаються й не можуть в жодний спосіб доповнюватись одна одною. Тому притча є ясна і не потребує пояснення, а алегорія навпаки. Отож, тут можна зробити висновок, що Ісус звертаючись до простого народу, говорив тільки притчами, виключаючи цілком всякий алегоричний елемент. Також можна зауважити, що у своєму навчанні Ісус Христос використовував притчі, як один із своїх методів навчання. Бо саме через притчі, люди мали краще розуміти Його навчання, та ті правди, які Він хотів відкрити для них. Ціль Ісусових притч полягає в тому щоб представити людині Царство Боже. Христові Притчі можна знайти у всіх трьох синоптичних Євангеліях, є такі, що спільні у всіх трьох, але є і такі, які знаходяться лише у одному з Євангелій.

Тому можна сказати, що Ісусова проста і точна. Вона основується на кращих подіях і речах, але висловлює найвищі ідеї, і розуміє її проста людина, як і розважливий учений. Не має жодних штучностей та переконує, не тільки перемагає і також прив’язує до переможця.

Нагірна проповідь – блаженства, це є перша вступна промова навчання Ісуса Христа, яка становить перлину всіх Євангельських навчань. Блаженствами Христос навчає нас основних засад і напрямків усього християнського життя. Вони є змістом Євангелії, звіщають світові його спасіння, освячення і щастя. Відомо, що серце людини створене для щастя; але повне щастя на землі є недосяжним, бо ніщо створене його дати не може; тож правдиве щастя. Відомо, що серце людини створене для щастя, але повне щастя на землі є неможливим, бо ніщо створене його дати не може, тож правдиве щастя людина знайде лише у Бозі та вічності. Лише Господь у блаженствах Нагірної проповіді з’ясував поняття людського щастя, його суть, характер і шляхи, які ведуть до цього щастя. Вісім Христових блаженств – це умови для досягнення правдивого щастя людини, це наче вісім ключів до прихованого скарбу, що його Христос називає Небесним Царством. Вони творять гармонійну цінність і випливають одне з одного та є взаємопов’язані.

Блаженства є нашою особистою програмою, а також і усіх християн. Спаситель притягає до себе юрби народу своїм співчуттям і милосердям до вбогих, хворих і терплячих. Людина вийшла з рук Божих здоровою і щасливою. А Месія саме на те і прийшов, щоб обновити впалу людську природу, повернути їй втрачене вічне щастя. Люди горнуться до Ісуса, шукають за ним, о Він вказує їм, де і як можна знайти правдиве щастя. І свою Нагірну проповідь Христос виголошує для того щоб радість наша була повною. Бо хто живе так, як ін навчає в цій своїй благовісті, - той блаженний; той уже став учасником діла відкуплення й вічного щастя.

При написанні цієї праці, яка має назву „Значення притч і блаженств у Новому Завіті” мені дуже допомогла література різних українських та зарубіжних біблістів. Зокрема, особливу свою увагу я звернула на праці таких авторів-біблістів як: Барщевський Т. „Євангельські притчі” і „Блаженства – добра новина”; Корчагін К. „Христова благовість спасіння” та „Господь наш Ісус Христос – дорога, правда і життя”; Зіцціотті Д. „Життя Ісуса Христа”; Антонини В. „Экзегезис книг Нового Завета”; „як осягнути щастя” під редакцією Костерника і Мудрий С. „Скарбниця Нагірної проповіді Ісуса Христа”. Кожний із цих авторів намагається висвітлити, що притчі і блаженства займають центральне місце і позицію у житті кожної