словами, які Богові дуже важко слухати. Але попри те, Він не хоче втратити людську душу, яка є ним створена і призначена для вічного щастя. Адже саме на ній є відбитий його образ і подоба, саме вона є піднесена до гідності дитини, тому Йому є важко дивитися, як чине Його дитина. Та попри те Він шанує нашу свобідну волю, Він дає людині право вибору. Але це не означає, що Він перестає любити нашу безсмертну душу, навпаки, Він хоче щоб вона знайшла своє щастя та добро. Він неначе той батько, що в притчі, який терпеливо очікує на її повернення.
Господь очікує на повернення людини не бездільно, але ласками порушує нашу грішну душу. Так як той блудний син пригадує батьківський дім, так само і Господь пригадує людині і в такий спосіб спонукає її до повернення в батьківський дім. Та коли людина повертається, Бог, як той батько у притчі, вибігає назустріч, він забуває про свій стан та старечий вік, Він хоче якнайскоріше обняти свою дитину. Обнявши його, навіть не дозволяє йому висказати вивченої пеерепросьби; поцілунком зачиняє йому уста, привертає всі ласки і ознаки синівської гідності та з цілим небом тішиться: „що оцей Його син був мертвим, і тепер ожив; пропав був і знайшовся” (Лк. 15:24). [Див. 11, с. 61]. Він вже не пам’ятає жодної зневаги та невдяки, які заподіяв йому оцей син, але знову повертає втрачені ласки, а передусім ласку освячуючи, через яку людина знову може називатися сином Божим. Він радіє з того, що наша душа покаялася і повернулася до Нього, до Його батьківської любові, а не загинула. Він задоволений тим, що людина зрозуміла, що перебуваючи у батьківському домі, вона знаходиться у безпеці. [Див. 11, с. 60-61].
2.3. Притча про багача і Лазаря (Лк. 16:19-31)
притчею про багача і лазаря Ісус Христос хотів показати життя і долю двох людей на землі і після їхньої смерті. Багач відноситься до тої категорії людей, які є самолюбами, безсердечними та незнають біди, живуть для того щоб використовувати і радіти лише добрами цього світу. Цей чоловік насолоджується земним життям, він зовсім не думає про Бога та про те, що настане час коли він буде змушений залишити землю і перенестися в потойбічний світ, де на нього чекає Суд Божий.
Лазар є представник іншої категорії людей, які є вбогі, нещасні, яким доля посилає різні лиха та випробовування. Ці люди терплять різні недостатки і пониження, вони є покинуті, у важкій недузі та на старості літ про них ніхто не піклується. . в той час, коли багач насолоджується своїм розкішним життям, справляє банкети та веселиться, у нього перед воротами лежить убогий Лазар, тіло якого є покрите гнійними струпами. Цей убогий чоловік чекає біля брами багача, він був би задоволений навіть тими крихтами, які пали зі столу у багача, але на нього ніхто не звертає уваги, тільки пси приходили і лизали його рани. Здавалося б, що цей чоловік терплячи величезну біль та муку, мав би причину нарікати на Божу справедливість, та цього він не робить.
Ісус виразно показує, що чекає на цих людей у потойбічному світі, яка доля одного, а яка другого. Отже, Лазар, який за життя терпів великі муки, після смерті був занесений ангелами на лоно Авраама. Коли ж помер багач він попав у пекло. Саме тут Христос робить порівняння відносно їхнього життя. Він каже, що Лазар ще за свого життя отримав свої муки і терпіння, а багач жив у добрі і достатку, тому мусить відпокутувати після своєї смерті. [Див. 15, с. 125-126].
Отже, хто з цих двох людей зазнав правдивого щастя. Якщо дивитися з боку людини, то здається, що щастя зазнав багач, але з Божої сторони правдиво щасливим був Лазар. Адже щастя полягає не в тому, що шукаємо, ні воно веде людину до пекла, щастя полягає в тому від чого ми втікаємо, саме воно веде людину до спасіння.
Здається, що багач не робив нічого злого, він тільки насолоджувався своїм земним життям. Він навіть дозволяє бідним брати крихти, що падають з його столу, та це не було з милосердя, а лише для того щоб себе показати. Для багатого найголовніше, що про нього думають люди, він хоче, щоб його всі поважали і цінували. Але смерть робить всіх рівними. Тільки вона відділяє злих від добрих, тому що у вічності вони не можуть бути разом, тому мають окреме місце.
Як бачимо з цієї притчі, що живучи на землі багач не бачив убогого Лазаря, який потребував допомоги, проте у потойбічному житті, він бачить його здалека. Розповідаючи цю притчу, Христос хоче застерегти людей від самолюбства і прив’язаності до земних дібр, бо через розкішне земне життя можна втратити вічне спасіння. [Див. 6, с. 406-407].
Показуючи цих двох людей, Христос хоче нам показати способи людського життя на землі. Одні живуть маючи всього до достатку, а інші убогі, які немають нічого, терплять різні недостатки і часто голодують. Отже, ми бачимо дві категорії людей. Одні, які мають великі багатства, хоч вони і не дуже тяжко працюють, але все їм ведеться. І хоча вони не працюють, їхні багатства все одно збільшуються. Та помимо того, поруч з ними, багатими людьми, живуть убогі, нещасні,