І тут виникають питання: Чому у світі існує така несправедливість? Чому Господь допускає щоб одні люди були щасливі у туземному житті, маючи всього по достатку, будучи багатими, а інші, нещасні, які терплять недостатки та біду ціле своє життя? Чому багатих Він обдаровує здоров’ям, на бідних зсилає хвороби і нещастя? І тут Христос хоче нам сказати, що життя людини не закінчується на цьому світі, коли людина помирає, воно продовжується дальше у вічності. [Див. 11, с. 214-215].

Ми маємо пам’ятати, що крім земного добра і достатку існує ще вічне щастя. Тому Лазар за своє убозтво, наготу, голод, труд та опущення від людей після смерті знаходиться на лоні Авраама, серед почестей та розкошів. Зате багач померши, не взяв нічого зі свого земного життя, лише свої гріхи, через які мусить терпіти пекельні муки.

Чому багач опинився у пеклі, а Лазар на лоні Авраама стає зрозуміло із розмови багача і Авраама. Адже багач використовує своє багатство лише для власного задоволення та вигоди, ним він хотів забезпечити ціле своє життя. Через багатство цей чоловік нікого не бавив і не чув, саме воно закрило йому очі, затулило вуха, саме через нього його серце стало твердим. А це він зрозумів лише, коли помер і опинився в місці пекельних мук. Цією притчею Христос хотів показати, що якщо багатство не використовувати згідно Божої волі, то воно несе велику небезпеку як це сталося з багатим чоловіком. [Див. 9, с. 407-408].

Притча вчить, що потрібно з терпінням переносити наші хвороби, досаду та недостатки. Бо саме Лазар, який це все перетерпів втішається вічним щастям, а не багач який жив розкішно і через розкоші забув про Бога. Також треба зрозуміти, що для того щоб осягнути спасіння та щасливе вічне життя, ми повинні дбати ще тут на землі. Потрібно робити добрі діла. Адже не багатством осягнемо вічне щастя, а добрими ділами та милостинею. [Див. 21, с. 57-58].

Ісус використовує цю притчу щоб показати нам, що вічне життя залежить від того, як ми прожили життя тут на землі. Багач і Лазар показують два зовсім різні ставлення людей до багатства. Адже ті багатства Господь дає людині, щоб вона використовувала її розумно, пам’ятаючи про Бога. Тому, що Божий суд є повністю відмінний від людського і лише після смерті стає зрозуміло ким є для Бога багатий, а ким убогий і саме від способу їхнього життя залежить вічність. [Див. 9, с. 409].

Можливо, якщо б багач подав милостиню Лазареві, то йому не прийшлося б терпіти пекельні муки. Ми повинні пам’ятати, що наше життя по смерті залежить від того, як ми прожили земне життя. Тому потрібно добрими ділами заслужити собі вічне щастя, бо після смерті вже буде запізно. [Див. 15, с. 127].

2.4. Притча про таланти (Мт. 25:14-30)

В притчі про таланти Ісус Христос розповідає про чоловіка – господаря, який від’їжджає кудись дуже далеко. Цей господар повнісю довіряє своїм слугам. Від’їжджаючи він залишає на них все своє майно, крім того він дає їм ще гроші: одному дає талантів, другому – два, а третьому – один талант. Отже, він роздав кожному відповідно до їхніх можливостей.

Талант – це найбільша грошова одиниця. Один талант рівняється до 25 – 30 кг. срібла. Отже, це є величезна сума. [Див. 5, с. 122].

Також ми бачимо, що перші двоє слуг отримавши ті таланти, які були їм дані, використали їх і придбали собі ще так раз. Третій слуга свій талант закопав в землю і залишив його щоб потім віддати, коли господар повернеться. [Див. 9, с. 564].

Подібно до того господаря Господь дає людині свої дари. Тому кожний з нас отримав свій талант, який даний йому Богом. Один отримав старанність у праці та науці, інший – красу, фізичну силу, схильність до мистецтва. Отже, всі одержали свій талант даний Богом, відповідно до своєї можливості. [Див. 15, с. 108].

Христос віддає найцінніше, незалишаючи нічого собі. Людина отримуючи цей дар, має вірити в нього і розуміти, що цей дар господаря є цілковитий. Він творить відношення любові тим, що він дарує і відходить. Тому виникає питання, що це за дари? Це є дуже специфічні дари, яких до цього часу у слух не було. Тут не говориться про природні дари, але також Христос не забороняє людині розвивати свій талант до науки, мистецтва, чи до чогось іншого. Разом з тим тут йдеться про щось інше, щось, що властиве Христові, те що стосується нової людини. Тими дарами є дари, які Господь дає людині за участю Святого Духа: віра, надія, любов та інші. Якщо людина не буде працювати над цими дарами, то вони не принесуть ніякого плоду. [Див. 5, с. 122 - 123].

Також мусимо пам’ятати, що наступить день, коли Бог буде зводити рахунки з людьми за те, як вони використовували ті дари, які він їм дав. Перший і другий слуга були вірні своєму господареві, тобто вони вміли використати дані їм таланти, тому в нагороду за