Щоб зрозуміти блаженства, їх потрібно починати читати з останніх частин, бо саме в них поміщена основа попередження. І ці частини допомагають зрозуміти повноту спасенних діл Божих, вони відкривають перед людиною майбутнє і його сповнення. Адже блаженства відкривають добру новину, виголошуючи щастя, та для людини ЦК важко уявити. Можливо, що значення і величина цієї правдивої доброї новини не вичерпується.

Виходячи з цього, це не означає, що звертаючи основну увагу на останні частини блаженств ми можемо занедбувати інші частини. Ні, бо вони говорять, що без людини ця Божа дія не може осягнути своєї активності і вирішального значення набирає наставляння і поведінка людини. Ці другі частини представляють норми людського діяння, саме через нього людина ставить собі за мету прийняти Божі дії. Адже діяння людини залежить від Божого діяння.

Розглядаючи зв’язок між трьома частинами структури блаженств, потрібно зауважити, що третя частина вказує причину першої: вони проголошені блаженними, бо Бог діятиме саме таким способом. Можна сказати, що головною функцією третіх частин є вказати причину щастя, тут також можна сказати, що це стосується не тільки третіх частин, бо цю функцію можна застосувати і відносно другої частини, вони також її мають. Отже, з цього видно, що основною умовою, яка це людське діяння робить можливим є Божа дія. В такий спосіб, сприймаючи віру про Бога і Його дії, люди робляться спроможними діяти.

Отож, можна зробити висновок, що у структурі блаженств встановлені норми поведінки людської. Їх не можна скасувати, тобто вони залежать від звіщеного Божого діяння і формулювати норми людського життя без нього не можна. Отже, у структурі блаженств, основну функцію виконує третя частина. Божа дія лежить в основі блаженства і людської дії і є головним елементом. Також треба сказати, що особливими і головними є всі три частини блаженств, тому жодну з них не можна упускати. [Див. 4, с. 100 - 102].

Христові блаженства мають певну гармонію, яка їх зв’язує. Вони випливають одне з одного, але всі разом дають нам ключі до щастя. Святі отці церкви вважають, що Христові блаженства є пов’язані між собою і становлять ніби то ланцюг.

Блаженства Ісуса становлять систему людського щастя: особистого, соціального та метафізичного. Блаженства, що заповняють особисте людське щастя це є: блаженні вбогі духом; чисті серцем; ті що плачуть. Щодо першої вимоги особистого щастя: убогість духом, це означає, що ми не прив’язуватись до земних, матеріальних благ ніколи і нічому. Тому що наше щастя полягає не у надмірі земних дібр, але в мірі усього, що необхідне для життя. Друга вимога – чистота серця, саме ця вимога пов’язує життя людини з Богом. Третя вимога – плач, це незвичайний плач, але туга за втраченою Божою ласкою, плач через те, що зневажив любов Господа.

Блаженства, які відносяться до соціального щастя це є блаженства лагідних, миротворців та милостивих. Сюди відносяться люди, які вміють опанувати себе, свій гнів, ненависть; ляди, які вміють свій внутрішній мир поширювати між розварених, роз’єднаних та розбитих людських сердець. Люди, яким не байдужа недоля чи біда ближнього, вони стараються допомогти їм.

Метафізичне щастя отримують ті, в котрих в центрі їхнього життя стоїть Бог, Його справедливість, правда, закон. Ціле своє життя вони відчувають спрагу та голод за Божою правдою, вони живуть Господом. Також ці люди вміють відстояти свою віру, навіть перенести переслідування за Христову віру. [Див. 14, с. 75-76].

Ісус Христос знає, що кожна людина боїться терпінь, труднощів, болю, вона втікає від них, але ця людина цілим своїм Єством прагне бути щасливою, тому і шукає щастя. Виголошуючи блаженства, Ісус називає блаженними – щасливими вбогих, голодних, спраглих, страждаючих, переслідуваних. Та чому Христос називає їх щасливими? Адже вони, живучи тут на землі, знаходяться на самому дні становища, немаючи в що зодягнутися, чим харчуватися, а люди вищого статусу використовують їх та вони не можуть боротися. Але ці люди знають, що Господь їх не покине, вони покладають на Нього всю свою надію і сподіваються досягти всього необхідного.

Отже, як бачимо ціна щастя не є легкою, це є постійні терпіння, страждання, хрести та жертва. Але людина потребує щастя; правдивого, нескінченого, повного. Саме це щастя проповідує Христос у Нагірній проповіді блаженствами, кажучи, що це щастя починається вже тут на землі. На цих людей, які є згадані в блаженствах, спливає Божий дар, хоча вони є відкинуті іншими людьми, вони також входять до Царства Божого. Адже найбільшим Божим даром для людини є осягнути спасіння. [Див. 8, с. 285-287].

В Нагірній проповіді, виголошуючи „блаженства”, Ісус хоче також сьогодні звернутися до всіх вірних людей і сказати, що правдиве і повне щастя настане у житті вічному, там вже не буде ні недуги, ні смутку, ні терпінь, а вічна радість. Христос каже, що людина одержує щасливе вічне життя не лише як винагороду за свої добрі діла, та насправді вічне життя – це дар безмежного Божого милосердя до людини. [Див. 23, с. 12-13].

Даючи заповіді блаженства, Христос хоче поділитися з нами своїми знаннями про якості Бога Отця, щоб ми могли наповнитися радістю. Тому що Християнське життя –