3.2. Блаженства у Старому і Новому Завіті. Спільний елемент – „блаженні”

як у Новому, так і в Старому Завіті можна знайти поняття „Блаженство”, воно означає благословення і в його основі лежать добрі вчинки. Це поняття у Старому Завіті зустрічається не часто, тут блаженства є дуже рідкісні. Вони зустрічаються двадцять шість разів в Псалмах, вісім разів у книзі Мудрості та двадцять три рази в інших книгах. [Див. 3, с. 81].

У книгах Старого Завіту людей, які виконували Божі заповіді називали „блаженними”. Ізраїльтяни слово „блаженство” розуміли як матеріальний добробут, успіх, сприймали його як Божу нагороду за чесне життя. Ісус Христос вживає це слово, але надає йому іншого значення. Він, навпаки словом „блаженні” звертається до людей вбогих, голодних, спраглих, переслідуваних. Саме в цьому полягає основна відмінність між Старим і Новим заповітом. [Див. 8, с. 285].

Частіше зустрічаємо блаженства у Старому Завіті в Псалмах і в Книгах Мудрості. На відміну від Нагірної проповіді, яка починається з восьми блаженств і які є доволі стислими, книга Псалмів також на самому початку містить одне блаженство, яке також складається з трьох частин і є дуже розширене: „Блаженен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не стає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі змилування має і над Його законом день і ніч розважає. Він мав те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається”. (Пс. 1:1-3).

Але тут потрібно зробити зауваження щодо блаженств, які знаходяться у Псалмах. Вони переважно бувають на початку псалма: 1:1; 31:1; 40:2; 111:1; 118:1 або на кінці: 2:12; 83:13; 126:5; 136:8; 143:15.

Ці блаженства визначають тон змісту або вказують на тему. Також можна сказати, що переважно це є блаженства двочастинні, але є також і три частинні: 1:1-3; 40:2; 83:5; 127:1.

Щодо три частинних блаженств, то їм характерне наставляння до ближнього; обіцянка майбутнього.

- „Щасливий чоловік, що ним повний сагайдак свій! Не осоромиться, коли будуть називатись при брамі з ворогами”. (Пс. 127:5).

- „О, дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила. Щасливий той, хто вхопивши дітей твоїх, розіб’є їх об скелю”. (Пс. 137:8н).

Блаженства, які зустрічаються у книзі Псалмів є однотипні і постійні. В них йдеться про справедливе відношення до Бога. Тому можна сказати, що ці блаженства є більш „побожними” від блаженств в Мт. 5:3-10, які також говорять по відношенні до ближніх. Третя частина блаженств в книзі Псалмів відноситься лише до земних благ, які дані Богом: Його охорона в небезпеках і поразках; Його благословення для добробуту, для численного потомства; Його допомога... Якщо порівнювати ці блаженства з блаженствами Мт. 5:3-10, то тут є велика різниця, бо блаженства у Мт. 5:3-10 у третій частині подають тільки есхатологічні обіцянки.

У Старому Завіті блаженства зустрічаються також у Книгах поетичних. В цих книгах „блаженними” названо в першу чергу тих, хто шукає мудрості і зберігає Закон Божий: Прип.: 3:13н; 8:32. 34н; Муд. 3:13н; Сир. 14:20; 31:8; 34:15. Мотивом написання можуть бути і світські мотиви: присутність доброго царя (див. Проп. 10:17; І Цар. 10:8); добра жінка (див. Сир. 25:8; 26:1); бути охоронцем від поганих язиків (див. Сир. 28:19). У Книзі Мудрості показана есхатологічна причина блаженства: „Щаслива безплідна, яка без плями, яка незнала гріховного ложа: вона під час відвідин дум одержить плід свій”. (Муд. 3:13). [Див. 4, с. 17-19].

У певній мірі зауваги, зроблені для Книг Поетичних, підтверджують зауваги, зроблені в Псалмах. Безсумнівно, вони є головним написанням для студії блаженств Старого Завіту і подають плідний грунт щоб легше побачити особливості і характерні риси блаженств у Мт. 5:3-10. [Див. 4, с. 19].

У Новому Завіті, крім Нагірної проповіді містяться ще й інші блаженства. У Новому Завіті слово „блаженні” можна знайти не лише у Матея і Луки, а також і у інших книгах Нового Завіту. У Матея це слово зустрічається тридцять разів; в Луки – 15; Івана – 2; Одкровенні – 7 разів, крім цих книг воно є згадане ще в інших частинах, де його можна зустріти двадцять разів. Тут це слово звучить як блаженство, та існує три винятки, де це слово згадується, але воно не є блаженством, це є в І Тим. 1:11; 6:15; Тит. 2:13.

Наприклад, слово „блаженний”, яке грецькою мовою звучить як Makapcoc зустрічається у Мт. 6:11 та Лк. 7:23 і звучить так: „Блаженний, хто не спотикнеться через мене”.

Мт.: 13:16; Лк. 10:23 – „Блаженні ваші очі, бо бачать...”;

Мт. 16:17 – „Блаженний, ти, Симоне, сину Йопи...”;

Мт. 24:46н. – „Блаженний той слуга, як його пан, вернувшися, найде його при роботі. Істино кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком”.

Якщо б порівнювати ці блаженства до тих, які знаходяться у Мт. 5:3-10, то ми побачимо, що:

- лише в Нагірній проповіді всі блаженства є упорядковані, а всі інші, що зустрічаються знаходяться кожне зокрема;

- є не лише загальні блаженства, але і такі, що відносяться до окремих осіб (див. Мт. 16:17; Лк. 1:45);

- не всі блаженства складаються з трьох частин, можна знайти і такі, які складаються лише у двох частин;

- блаженства з