У Новому Завіті є блаженства, які стосуються людей тих, котрі повірили (див. Лк. :45; мІв. 20:29); вірного і відданого слугу (див. Мт. 24:46); блаженства, які відносяться до тих людей, які витривалі у спокусах і терпеливо їх переносять (див. Мт. 11:6; Як. 1:12). В інших книгах Янового Завіту є названі блаженними страждаючі за віру (див. І Пт. 3:14; 4:14); ті котрі читають і зберігають слово пророцтва книги Одкровення (див. Од. 1:3); КРІМ ТОГО У КНИЗІ одкровення про блаженства згадується ще п’ять разів (див. Од. 14:13; 19:9; 20:6; 22:7; 22:14). Та найбільш важливими і дуже рідкісними, звичайно є блаженства, які проголосив Ісус, це дев’ять блаженств у Матея (5:3-12) та чотири у Луки (6:20-23).

В розумінні Матея перебування в Царстві виражається праведністю, і саме блаженства проголошують умови, які потрібні для того щоб увійти в Царство Боже і становлять програму праведності. Блаженства спонукають людину стати праведною, за допомогою них християнин виконує всі умови, які є необхідні для того щоб осягнути Царства Божого. Та для Матея важливим є тільки одне – це вірність потребам вищої „праведності”, яка проголошується Євангелієм. [Див. 3, с. 85].

„Блаженні” (Makapcoc), згідно словникам Франца Царелла – це слово означає: блаженний, щасливий; щасливими також називали речі або дії, які приносять щастя, через які людина стає щаслива. [Див. 3, с. 85].

Ж.Дюпонт блаженство вважав, як становище, яке має на меті поєднання щастя. І.Ф.Царелла воно означає: царство, влада царя, могутність і гідність, царську велич, отже можна сказати – месіанське царство. Отож, всі ці вислови, які використані в цьому уривку є багаті з смислом . [Див. 3, с.85].

Прикметник „блаженні” в стародавній грецькій мові вживався перш за все до богів. Це слово виражало необмежене щастя їхнього життя, яке є вільне від всякої праці чи смерті та журби. (див. І Тим. 1:11; 6:15). Слово „блаженні” може відноситися також до по загробного життя.

В Новому Завіті слово „блаженні” вживається для того щоб позначити певну радість, що народжується в людині через участь в осягненні Божого Царства. Можемо звернути увагу на пояснення слова „блаженні” (Мт. 5:12; ІПт. 4:13), де говориться про радість з приводу об’явлення Христової слави. Блаженні – це слово має на увазі людей, які радіють і веселяться, тих котрі знаходяться в добрих обставинах, які тільки заради цього є причиною на зовні, а знаходяться в людини в середині, натомість захоплення – це є почуття, які виявляються назовні. Тому що внутрішні почуття настільки сильні, що їх всередині втримати просто неможливо, тому що вони вибухають назовні самі. Блаженство – це є найбільше щастя, яке супроводжується емоційною реакцією і має за основу її сповнення, здійснення Богом.

В найбільш стислому значенні слова блаженства є доброю новиною, бо:

- Звіщають основану на Божому наставленні і дії більшу і дійсну радість;

- Вони звіщають досконалість і повність радості: це стосується восьми блаженств, їх не потрібно одне від одного відділяти, тому що лише коли вони зібрані всі разом виявляють небесну повноту;

- Ними Ісус починає своє навчання, тому таким способом вони визначають характер і тон та окреслюють блаженство, як добру новину.

Блаженствами Ісус проголошує повноту радості. Тут не мається на увазі „легка” радість, яку легко здобути. В деяких блаженствах Христос обіцяє Божі діла, які становлять причину цієї радості, Він показує дорогу, необхідну підготовку зі сторони людини та вказує на умови. Звіщати повну радість і досконалість підкреслює найвизначніше і головне завдання Ісуса Христа. [Див. 4, с. 19-20].

ІV Розділ. Блаженства, як таїнство Божого Царства

Блаженства містять месіанську перспективу, вона появляється у Христовому навчанні. Він прийшов на землю для того щоб спасти людей, тому своїм словом охоплює образ людини. У людини є різні події, які вона переживає: війни, недуги, голод, переслідування, вбивства, тюрми, ненависть, злоба, заслання, каторги, та разом з тим з гори блаженств Ісус промовляє слова, які наповнюють людину надією та потіхою. Христос говорить: „Блаженні вбогі духом. Блаженні ті, що плачуть. Блаженні миротворці. Блаженні голодні і спраглі справедливості”. Тому потрібно розуміти, що Ісус промовляє до нас ці слова не просто так, але саме у них міститься спасіння людини, осягнення Божого Царства. [Див. 23, с. 28-29].

Ісус Христос встановлює Боже Царство, яке осягає свого завершення в небі. Блаженствами Він хоче показати, що до цього Царства належать люди, які не є прив’язані до земних багатств та всю свою надію покладають га Господа. Блаженства можуть розглядатися як „призив” в восьми пунктах, встановлюючий умови входження і перебування в месіанському Царстві з месіанським спасінням, яке характеризується найглибшим есхатологічним напруженням. [Див. 8, с. 286].

4.1. Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Боже

Слово „убогий” у стародавній грецькій мові означає людину, яка немає жодних засобів, економічно убога. Це слово означає цілковиту убогість, тобто людину, яка жебракує щоб вижити, людину, яка залежить від інших і від їхньої допомоги. У Новому Завіті значення слова „убогий” вміщує в собі пояснення, що це людина, яка залежить від дару інших (див. Мат. 19:21; 26:9; 26:11). Матей використовує це слово „убогі”, але доповнює його відмінком слова „дух”. Використовуючи слово „дух” Матей вживає його для духу Божого (див. Мт. 4:1; 12:31; 22:43), а також і