Ісус Христос обіцяє Царство Боже вбогим духом, засмученим, лагідним, голодним і спраглим справедливості. Те саме стосується до милосердних: вони є блаженними, бо чинять добро ближнім, ставлять милосердя понад справедливість, не пригнічують ближнього, що й вони потребують Божої помочі, милосердя.

Не судять, щоб не бути судженим (див. Мт. 7:1), не відплачують злом за зло, щоб Бог їх нагородив (Мт. 6:14). Отож, як голодні і спраглі справедливості будуть насичені та успадкують землю, так і милосердні зазнають милосердя. [Див. 8, с. 296].

4.3. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога

Перед тим, як розглядати це блаженство, потрібно розуміти значення слова „серце” і тільки після того розглядати вислів „чисті серцем”. В Євангелії від Матея серце розглядається як осідок думок (див. Мт. 9:4; 24:48) і розуму (див. Мт. 13:15), наставляння до людей. (див. Мт. 11:29; 18:35), оцінювання бажань і дій (див. Мт. 15:19) та відношення до Бога (див. Мт. 15:8; 22:37). Серце це є місце звернення, єдності та виникнення усіх стосунків людини до Бога і до людей. Серце має бути чисте, бо воно є внутрішнім центром людини. [Див. 4, с. 73].

Найбільш вживаним слово серце було у значенні внутрішнього стану людини. Серце вважалося також як орган внутрішнього життя людини. Воно ототожнювалося з сумлінням людини, а також осідком морального та релігійного життя. (Див. 23, с. 84).

Вислів „чисті серцем” відноситься до тих людей, які мають простодушні і безкорисливі наміри стосовно людей і Бога. Тобто, це є простодушні слова, вчинки, плани, наміри. Чисті серцем думають і судять так, як більшість, вони не вміють лукавити ні з собою, ані з іншими. Цим людям притаманна така риса, як відвертість, вони як думають так і говорять, та поводяться розумно, так як вирішили чи зобов’язалися. Чистоті серцем протиставляться хитруни, корисливі люди, облудники та крутіїї, що під їхньою маскою скривається фальш. [Див. 23, с. 85].

Св. Іван Золотоустий каже: „Чисте серце – це чисті думки, вільні від пожадання і гріха”. [Див. 23, с. 85].

Христос блаженними називає чистих серцем тому, що вони мають невинні думки, не пов’язані з лукавими задумами та безгрішне серце, вільне від лихих намірів, лукавої облуди та пристрастей. Під висловом „чисті серцем” Ісус мав на увазі людей, в яких задуми, думки, наміри та слова чисті. Він наголошував на доброму намірі, бо вважав його відблиском самого Бога на людській душі і прирівнював його до чесного і здорового ока на обличчі людини. [Див. 23, с. 85].

Христос говорить, що тільки зі стану серця залежить те, що з нього вийде, а також стан людини, в якому стане перед Богом не залежить від зовнішніх ознак чи чинників. Божому слову, в якому об’являється Його воля відповідає чистота серця, що є вільне від різних імпульсів і потягів, що спонукають до вчинків, які є протилежні Божій волі. [Див. 4, с. 74-75].

Царство Боже стається близько, коли ми даємо відповідь Богові, слухаючи наших ближніх, коли нами керує Божа любов, тому що серце наше є очищене. Лише щира совість здатна випробувати чистоту серця. Чисте серця не може мати людина, яка сумнівається у своїх вчинках чи вони є добрими, чи злими. Люди чисті серцем приймають рішення по іншому, тому що ними керує благодать Святого Духа. [Див. 6, с. 143].

Нагородою людям „чистим серцем” Христос обіцяє „оглядання Бога”. Тут Спаситель говорить про оглядання Бога у вічності і це є великою ласкою та привілеєм для обранців. Ця нагорода – це є розуміння Божої волі, Його провидіння. [Див. 14, с. 61].

Бог не сприймається людським зором, тому Його бачити не можна. Усі Новозавітні тексти, які вживають вислів „бачити Бога” і про це вони говорять в майбутньому часі та цю дійсність чітко відрізняють від теперішнього стану. Та дійсність належить станові сповнення, вона є лише стверджена, а не пояснена, та знаходиться в таких уривках тексту: І. Кор.. 13:10; Євр. 12:14; І Ів. 3:2н та Од. 22:3-5.

Читаючи, ці тексти можна зауважити, що всі вони, крім І Кор.. 13:10:

а) говорять, що умовою для споглядання Бога є очищення від гріхів і це є паралельно до Мт. 5:8;

б) що пов’язана з есхатологічним ставленням, переміна – це зміна теперішнього стану;

в) говорять про майбутнє, відносячись до есхатологічного стану;

г) підтверджують те, що пояснюється у Мт. 5:8, що в есхатологічному сенсі розуміє майбутній час дієслова „бачити”. [Див. 4, с. 78-80].

Отож, чисті серцем можуть бачити Бога вже в цьому житті, в своїх роздумуваннях та огляданні Його діл, атрибутів – прикмет, а коли пізнають, то полюблять. І це можуть робити люди, які постійно перебувають з Ним у розмові – на молитві, приймають Його ласки, натхнення, дари Святого Духа та Його провидіння. І тому як каже ап. Павло: „Ми всі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню слову й переображуємось в Його образ, ві слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа”. (ІІ. Кор. 3:18).

Це блаженство також відноситься і до людей, які посвятили себе стану безженному чи дівоцтву. Бо коли людина приймає цей стан, вона зрікається не тільки подружжя, але повністю віддає своє серце Богові