Ми знаємо, що добро і зло, грішники і праведники є взаємо переплетені і їх є нелегко відділити. Тому Господь є дуже обережний, щоб викорінюючи зло не зачепити добра. Коли приходить Христос, то його дія є зовсім протилежна. Він і є відмінний від народу та все одно перебуває з грішниками, не залишає їх, а прощає. У притчі знаходиться яскравий перехід між поведінкою Бога – толерантно, терпеливо і якими жорстокими є Його слуги. [Див. 5, с. 51-52].

„Христос так як і на притчу про сіяча дає пояснення і на цю притчу. Але притча і пояснення мають певні відмінності в кожному аспекті, тому що притчу Христос говорив для народу, а пояснення давав своїм учням. Ісусове пояснення притчі про кукіль зрозуміле і повне, воно містить алегорію: сіяч – це Син Чоловічий; ворог – це диявол; жнива – кінець світу; женці - ангели”. [Див. 5, с.53].

Сіяч своїми науками сіятиме добре зерно, а сіє для того щоб спасти всіх людей. Але крім сіяча, є ще ворог, тобто диявол, який сіє кукіль – зерно між. Отже, тут ми бачимо, що Син Чоловічий – це сіяч, який сіє добра, а сатана – це той хто засіває в світі зло. Знаємо, що у світі існує і добро і зло, тобто добре зерно і лихе та сатана докладає всі свої сили щоб те добре зерно спотворити і робить це в такий спосіб, що зразу є неможливо зрозуміти, котре лихе зерно, а котре є добре, аж тоді коли принесе плід. Людина часто може сприйняти за добре те, що в дійсності є злим, через свій егоїзм та непоміркованість, які не дають їй можливості відрізнити одне від другого. Через це людина має добре себе випробовувати, щоб розібратися в собі, скільки в ній знаходиться доброго, а скільки злого зерна, це стається з тими людьми, які занедбують своє духовне життя, не протистоять спокусам та власним похотям.

Лише господар – Бог приймає рішення виполоти кукіль чи залишити. В цьому випадку Він показує свою мудрість, всемогутність та довготерпеливість. Тому, що добре знає людину, Він не квапиться і вирішує залишити кукіль, а кінцевим буде рішення на Страшному Суді. У цьому випадку Бог виявляє свою довготерпеливість і дає можливість людині поправитися, повернутися до Бога.

Бог може не допустити зла, Він може знищити його ще зразу, як тільки воно починає зароджуватися, але того не робить. Він не хоче у дечому попсувати добрих, але хоче щоб добрі через випробовування злом могли здобути перемогу та отримати більшу заслугу, тому що зуміли встояти у доброму. Лише Бог є господар неба і Він не допустить, щоб шкоди зазнали праведні. Христові слова зачекати жнив означають, що людина повинна боротися зі злом, бути вірна Богові, добра та мудра, щоб змогла розпізнавати волю Божу та за нею жити, щоб бути знаряддям Бога. Але є люди, які впадають в блуд, тому що не покладаються на Божу волю. Людина повинна задуматися над словами Христа про жнива, бо на прикінці Бог виступить як справедливий суддя. Зараз Бог є милосердним, він дає можливість людині пізнати Його правди і досягнути спасіння. Якщо люди не скористаються цією можливістю, тоді на них буде кара, так як сказано в притчі: женці зв’яжуть кукіль в снопи щоб його спалити. [Див. 9, с. 216-218].

Пояснення притчі має свою особливість, воно дає зрозуміти християнам, що не всі вони є тим добрим зерном, але серед них є і кукіль, тому вони повинні бути обережні відносно себе. [Див. 5, с. 53].

Пшениця і кукіль, тобто добро і зло переплітаються між собою і їх розділити може тільки Господь. Він це зробить, але тоді коли прийде на то час. Христос жив притчами. У всіх своїх повчаннях Ісус застосовував Божу терпеливість. Він хотів показати, що Боже милосердя є безмежне і ніякий гріх не відвертає людину від нього. [Див. 5, с. 47].

Він ніколи не примушує людину до чогось, завжди вибір залишає за нею. Ціле людське життя на землі супроводжується випробовуванням. Саме від цієї земної подорожі залежить вічне життя людини.. бог милосердно і терпеливо очікує на навернення злих людей. Він не хоче їх карати, бо разом з ними можуть постраждати і добрі люди. Але якщо вони не навернуться, то Господь змушений діяти як справедливий суддя, що нагороджує за добрі вчинки, а карає за злі. [Див. 21, с. 52].

2.2. Притча про милосердного батька (Лк. 15:11 - 32)

Притча про милосердного батька є однією з особливих притч, які розказував Христос. Саме цю притчу Ісус використовує у своєму навчанні щоб слухачі зрозуміли безмежну Божу любов. У цій притчі Він використовує образ люблячого батька і невдячного сина, який зрозумів як йому було добре в батьківському домі тільки тоді, коли його спіткали біда та голод. Цією притчею Ісус дуже вдало показує, яка велика є любов Бога Отця та яке безконечне Його милосердя до людини грішної, а також тут добре показано людську невдячність. Грішник мав би любити Небесного Отця і цінувати благодать Божу, яку Він зсилає на людину, але натомість людина відплачує йому злом ображаючи Бога Отця. Ісус розказує притчу про одного багатого батька і його двох синів, щоб показати