Міфологічне тлумачення природи і людини, діяльність олімпійських богів у релігійних уявленнях стародавніх греків свідчили про практичний і твере-зий характер обожнювання оточуючого світу. Давньо-грецька релігія не приділяє особливої уваги мораль-ним проблемам, потойбічної винагороди для неї не існує. Перебування у царстві Аїда жалюгідне.

Для давньогрецького релігійного культу є харак-терним полісний культ. Оскільки всі громадські акти супроводжувалися релігійними церемоніями, він був обов'язковим для усіх громадян. Виконавцями культу були як жреці, так і офіційні державні особи. Вели-кого значення набули оракули. Храми вважалися житлом богів у буквальному розумінні і тому їх статуї визнавалися сповненими життя.

В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями і філософськими вченнями, а з появою християн-ства релігія стародавніх греків остаточно відки-дається.

Література

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

История древнего мира. Часть ІІ. Греция и Рим. Под ред. проф. А.Г. Бокшанина. Изд. 2-е. – М., 1982.

Светоний. Жизнь двенадцати цезарем. – М., 1966.

Абрамова С.Д. Основне богослов’я: Релігії давнього світу. В 2 ч., Чернівці, 1998. – Ч. 1.

Генрих Геллей. Блиблейский справ очник. – СПб., 1996.

Релігієзнавство. Підручник. – К., 2001.

Енциклопедія з релігії. – К., 1999.

Всесвітня історія. – М., 1993.